Highland Park

Highland Park — льодовикова гряда і водосховище, що стало лісом

Бруклін закінчується тут, а Квінз починається — уздовж гряди з гравію і піску, яку льодовик скинув близько двадцяти тисяч років тому. Highland Park тягнеться по її верху: приблизно 141 акр, поділений на людний нижній парк із кортами, полями і дитячими майданчиками — і верхній парк, що тримає один із найдивніших ландшафтів Нью-Йорка: Ridgewood Reservoir, три величезні чаші в кам’яних стінах, збудовані у 1850-х, щоб напувати місто Бруклін, спорожнені 1989 року і залишені на самоті достатньо надовго, щоб стати лісом, драговиною і ставком. Ніхто цього не садив. Воно засадило себе саме, і тепер штат охороняє його як водно-болотне угіддя.

Родзинки

• Ridgewood Reservoir — близько 50 акрів у трьох чашах, обмурованих каменем, тепер заповнених зімкнутим лісом, чагарником, драговиною і стоячою водою; всередині зафіксували приблизно 156 видів птахів і 175 видів рослин.
• Периметральна доріжка — рівна пішохідно-велосипедна петля по краях чаш з оглядовими точками в затоплений ліс, що вливається у Brooklyn–Queens Greenway протяжністю близько сорока миль через два округи.
• Children’s Garden — діючий навчальний город, що відроджує дитячу ферму, яку рада освіти тримала на цьому місці від 1907 року до 1960-х; його повернули до життя місцеві школярі й волонтери наприкінці 1980-х.
• Гряда Cypress Hills — кінцева морена вісконсинського льодовикового щита, що підноситься над пласкою прибережною рівниною півдня Брукліна і півдня Квінза, із середніми висотами гряди близько 92 футів.
• «The Dawn of Glory» — меморіал Першої світової війни роботи Pietro Montana, відкритий 1925 року, одна з найдраматичніших публічних скульптур округу.
• Тенісний комплекс — корти, врізані терасами в гряду в нижньому парку: десять повнорозмірних плюс набір дитячих, один із найбільших публічних тенісних об’єктів на сході Брукліна.
• Кам’яний міст 1902 року — уцілілий свідок першої будівельної кампанії парку, що й досі носить пішоходів у верхньому парку.

Що всередині

Парк радше нашарований, ніж розпланований. Нижня половина — звичайний, добряче затоптаний районний парк; верхня — плато лісів, доріжок і чаш водосховища, з цвинтарями, що тиснуть на його краї, і землею, яка спадає в усі боки.

• Три колишні чаші водосховища: центральна тримає ставок в облямівці очерету, східна і західна заросли густим лісом, чагарником і ліанами.
• Мощена петля по периметру з оглядовими точками, лавами, огорожею й освітленням, встановленими під час реконструкції, завершеної 2013 року, а також кам’яні стежки, протягнуті крізь одну з чаш.
• Відреставрована водозабірна будівля між двома чашами, перероблена на станцію рейнджерів.
• Тенісні корти, бейсбольні поля, баскетбольні та волейбольні майданчики, скейт-зона і дитячі майданчики по всьому нижньому парку.
• Зони для пікніка з грилями, затінений газон і майданчик для вигулу собак без повідка у визначені години.
• Children’s Garden, засаджені грядки і зрілий ліс на плато, зі стежками, придатними для ходьби в будь-яку пору року.

Чим зайнятися і для кого

• Спостерігачам за птахами — чаші водосховища концентрують мігрантів так, як мало що інше на сході Брукліна, а кількість зафіксованих видів для такої площі дуже висока.
• Пішоходам і велосипедистам — рівна петля без машин зі справжнім лісом з одного боку і прямим виходом на Brooklyn–Queens Greenway, якщо хочеться їхати далі.
• Родинам — дитячі майданчики, фонтанчики, грилі й пікнікові галявини в нижньому парку, плюс Children’s Garden для дітей, які хочуть попорпатися в землі.
• Тенісистам — великий публічний кортовий комплекс, врізаний терасами у схил, рідко такий перевантажений, як корти ближче до центру Брукліна.
• Любителям геології та історії — тут можна буквально стояти на кінцевій морені й бачити, як гряда відділяє пласку зандрову рівнину від решти міста.
• Усім, хто втомився від вилизаних парків — водосховище рідкісний випадок, коли місто просто дозволило ландшафту три десятиліття робити те, що він хоче.

Як дістатися і практичне

Парк лежить на межі Брукліна і Квінза: під ним із бруклінського боку Cypress Hills і East New York, з квінзького — Ridgewood і Glendale. Найкраще підходить потяг J: від Cleveland Street і Norwood Avenue до нижнього парку коротка прогулянка, ще один робочий варіант — потяг C до Euclid Avenue. Уздовж країв парку курсують місцеві автобуси, зокрема B13, Q24 і Q56, причому Q56 іде просто по південній межі. Вхід безкоштовний у будь-яку годину: ні воріт, ні квитків ніде в парку чи біля водосховища. Парк відкритий щодня з раннього ранку до першої ночі, але верхній парк і доріжки біля водосховища краще вважати денною територією — у лісі освітлення майже немає, а петля відчувається справді відлюдною. Закладіть годину лише на коло навколо водосховища, дві-три — якщо обходите весь парк.

Коли відвідати

Весна — причина, чому сюди їдуть серйозні бердвотчери: міграція йде крізь чаші від квітня і в травень, а ліс розпускається над стоячою водою. Літо — світський сезон парку: димлять грилі, корти зайняті, Children’s Garden родить, — хоча ліс усередині чаш стає густим, вологим і комариним, тож ранок кращий за день. Осінь — найфотогенічніший відрізок, коли самосійний ліс усередині кам’яних стін жовтіє і виходить сюрреалістична картина осінніх барв, утоплених нижче краю водосховища. Зима відкриває огляд: листя опало, видно структуру чаш, на ставку водоплавні, а гряда оголена настільки, що географію розумієш з одного погляду.

Цікаво знати

Водосховище було першим. Будівництво розпочали 11 липня 1856 року на кукурудзяному полі на вершині пагорба, на межі Брукліна і Квінза, а першу воду підняли 18 листопада 1858-го; інженер James P. Kirkwood переробив початкову тричашову схему так, щоб спершу звести дві чаші, а третю завершили 1891 року. Система живила місто Бруклін, що росло, з колодязів і ставків на Лонг-Айленді. Парк виріс навколо неї: 1891 року місто Бруклін купило довколишню землю в межах Highland Park Society, 1901-го парк заснували, а між 1901 і 1905 роками бруклінський департамент парків додав дороги, пішохідні доріжки, споруди, рустикальний міст, квітник і озеро з фонтаном. 1905 року долучили маєток Schenck, а 1906-го — третю ділянку від департаменту водопостачання; 1907-го з’явився водний сад, а 1915-го — дитячі фермерські городи. Пам’ятник Першої світової «The Dawn of Glory» роботи Pietro Montana відкрили 1925 року, а 1991-го західну секцію парку перейменували на Vito P. Battista Playground. Занепад водосховища був повільнішим: коли до міста дійшли Катскільська і Делаверська системи, його 1959 року понизили до резервного, востаннє брали воду під час посухи 1960-х, остаточно вивели з експлуатації й осушили 1989-го, а 2004 року передали департаменту парків. За ці роки природа повністю забрала чаші собі. Об’єкт потрапив до Національного реєстру історичних місць 2 лютого 2018 року, природоохоронне відомство штату Нью-Йорк 23 грудня 2018-го визнало його прісноводним водно-болотним угіддям класу I — найсильніший захист, який дає штат, — а департамент парків у січні 2019 року назвав його критичною екологічною зоною. Велика реконструкція, завершена в жовтні 2013 року, додала доступні й придатні для велосипедів доріжки, нову огорожу й освітлення, кам’яні стежки крізь одну з чаш і перетворила стару водозабірну будівлю між двома чашами на станцію рейнджерів.

Поради відвідувачу

• Обходьте петлю водосховища за годинниковою стрілкою від нижнього парку, щоб підйом випав на початок, а оглядові точки стали нагородою, а не розминкою.
• Навесні й восени беріть бінокль — усе найцікавіше тут усередині чаш, нижче краю і за огорожею, і неозброєним оком воно губиться.
• Сприймайте верхній парк як денний напрямок і йдіть у компанії, якщо заходите в лісові ділянки: доріжки доглянуті, але ліс справді густий і тихий.

Питання й відповіді

Чи можна спуститися в чаші Ridgewood Reservoir? Ні. Чаші огороджені й охороняються як водно-болотне угіддя; ви йдете доріжкою по краю і дивитеся всередину з оглядових точок. Саме цей захист і зберіг нутрощі недоторканими.

Парк у Брукліні чи в Квінзі? Власне парк у Брукліні, але стоїть просто на межі, а водосховище лежить по обидва боки лінії — його будував Бруклін на землі, що тепер із квінзького боку кордону.

Чи є плата за вхід? Ні. Парк, доріжки навколо водосховища і Children’s Garden безкоштовні й відкриті для всіх, щодня з раннього ранку до першої ночі.

Коли водосховище перестало давати воду? 1959 року його звели до резервного, востаннє використали в посушливі 1960-ті й остаточно осушили 1989-го. Департамент парків прийняв його 2004 року.

Що там росте зараз? Зімкнутий ліс, чагарник, підлісок і ліани у східній і західній чашах, а в центральній — ставок, оточений очеретом; там зафіксували близько 175 видів рослин і 156 видів птахів.

Чи можна тут їздити на велосипеді? Так. Периметральна доріжка велосипедна і з’єднується з Brooklyn–Queens Greenway — маршрутом приблизно сорока миль, що зв’язує парки двох округів.

Що таке Children’s Garden? Навчальний город, що відроджує дитячу ферму, яку рада освіти тримала тут від 1907 року до 1960-х. Наприкінці 1980-х ділянку розчистили і засадили заново місцеві школярі разом із волонтерами й фахівцями сільськогосподарської дорадчої служби.

Чому тут так високо? Парк стоїть на кінцевій морені, залишеній вісконсинським льодовиковим щитом близько двадцяти тисяч років тому — тій самій гряді, що несе Green-Wood Cemetery, Prospect Park і Forest Park, — і підноситься над пласкою зандровою рівниною півдня Брукліна та Квінза.