Світ наукових досліджень багатогранний. Вчені працюють над вивченням багатьох проблем. Але в світі все одно залишилися “загадки”, які ще не піддалися нікому. Одна з головних загадок біології та медицини – онкологічні хвороби. Стенлі Коен все життя працював над проблемою раку. І зміг досягти своїх успіхів. Більше на сайті brooklyn-name.
Рідний Флетбуш
У 1922 році в знаменитому Флетбуші народився майбутній світила американської науки та медицини. Батьки Стенлі Коена родом із Росії, а за національністю – євреї. Батько – Луїс Коен – працював кравцем. Мати – Фрума (Фанні) Файтель була домогосподаркою. Сім’я жила не багато. У дитинстві Стенлі перехворів на поліомієліт. Масова вакцинація від поліомієліту розпочалася лише в 1957 році. До цього часу діти стикалися з тяжкими наслідками хвороби. Найбільше страждали м’язи. Починалася їхня атрофія. Дитині ставало важко рухатися. Наслідки поліомієліту – це інвалідизація. Стенлі Коен після хвороби шкутильгав залишок свого життя. Але такий результат ще оптимістичний порівняно з іншими.
У 1943 році Коен закінчив Бруклінський коледж. До цього навчався у безкоштовних міських школах. І в Бруклінському коледжі освіта була також безкоштовною. Сім’я майбутнього вченого була фінансово нездатною оплатити навчання в приватному коледжі. Батьки прищепили йому поняття важливості освіти. Тому Стенлі вбирав нову інформацію, як губка.
Одразу після навчання він влаштувався працювати на молочний завод. Там Стенлі працював бактеріологом. Робота не завадила йому захистити дисертацію по біохімії в Університеті Мічигану. Дисертація стосувалася метаболічних механізмів. Для дослідження він вибрав дощових хробаків. У пошуку черв’яків Коен вирушав уночі на зелені поля та луги університетського кампусу.
Отримана стипендія дала можливість продовжувати навчання. А найперша робота у ВНЗ була в Університеті Колорадо на факультеті біохімії.
Перші кроки у дослідженнях та великий прорив
Починаючи з 50-х років він залишив роботу на заводі та почав викладати у двох вишах — Вашингтонський університет та Університеті Вандербільта в місті Нешвілл.
У Вашингтоні разом із Мартіном Каменом він працював на кафедрі радіології. Коену дісталася посада постокторанта Американського онкологічного товариства. На базі університету він проводив низку досліджень. На прикладі ембріонів жаб він вивчав фіксацію вуглекислого газу. Це допомогло поповнити навчальну базу Коена та завести багато корисних знайомств.
У 1953 році Коен на кафедрі зоології почав працювати з Ритою Леві-Монтальчині (у майбутньому вони розділили Нобелівську премію). Там він вивчав фактори росту нервів (НГФ). Ці нерви раніше виявила лікар Леві-Монтальчині в ракових пухлинах піддослідних мишей.
В Університеті Вандельбільта в 1959 році він працював на кафедрі біохімії. Там Коен вивчав хімію та біологію епідермального фактора зростання. Університет у Нешвіллі став його останнім притулком. Тут він працював аж до пенсії.
Стенлі Коен уславився тим, що займався дослідженням факторів, що контролюють зростання клітин. Його розробки та дослідження в майбутньому стали основою для поняття розподілу та зростання клітин. Вчені багато років билися над процесом активного поділу і поширення онкологічних клітин. Адже саме в зупинці цього поділу лежить секрет, як зупинити хворобу.
У тому числі й ракових пухлин. Це легко в основі розроблених антиракових препаратів.
Стенлі Коен не перший бруклінець, який працював над проблемою раку. Його земляк Ірвін Роуз свого часу отримав Нобелівську премію саме за дослідження в галузі онкологічних захворювань. Роуз зробив великий внесок у створення першого протиракового препарату в Америці.