Коли у світі здійснено багато відкриттів, вченим доводиться дивитися на вивчені речі під новим кутом. Іноді це дає бажані плоди. Бруклінський біолог Річард Левінс став саме тим, хто на основі теорії еволюції зміг зробити свої відкриття. Він на давно відомі речі почав дивитися інакше і змінив світ біології та екології. Більше на сайті brooklyn-name.
Обдарованість з ранніх років
Річард Левінс народився в 1930 році в Брукліні. Його родина, як і багатьох бруклінців, була приїжджою. Він мав українське та єврейське коріння. З ранніх років Левінс був дуже обдарованим. І активно цікавився наукою. У віці восьми років він прочитав “Мисливці за мікробами” авторства Поля Генрі де Крюї. У 12 років він почав цікавитися роботами Дарвіна з теорії еволюції. Левінса завжди цікавило питання еволюції та походження видів.
Великий вплив на його подальше формування, як вченого, справили праці Джона Бердона Сандерсона Холдейна. Він був відомим біологом, марксистом. У юнацькому світогляді Левінса Холдейн був Альбертом Ейнштейном світу біології. Він вплинув, як на його вчені погляди, так і політичні. Левінс був затятим марксистом.
Але в Корнелльському університеті вивчав сільське господарство та математику. Навчання він так і не закінчив. З ганьбою його відрахували. Причини такого життєвого повороту залишаються прихованими. Але в 1965 році він здобув докторський ступінь в Колумбійському університеті. Під час навчання Левінс познайомився із письменницею Розаріо Моралез. Після відрахування вони переїхали на її батьківщину в Пуерто-Рико. Там він займався сільським господарством.
Активна соціальна позиція
Проживаючи в Пуерто-Рико Левінс займався не лише вирощуванням кукурудзи та картоплі. З 1961 по 1967 рр. він викладав у місцевому виші. А також був активним учасником руху за незалежність Пуерто-Рико. Саме за таку політичну позицію його позбавили викладацької посади у виші Пуерто-Рико. На Кубу вчений приїхав у 1964 році і швидко завів там політичні та вчені знайомства, які тривали все життя.
У 1967 році вже разом із родиною Левінс переїхав до Чикаго. І почав працювати в Чикагському Університеті. А потім переїхали до Гарварду. Левінса було обрано членом Національної академії США. Незважаючи на непростий характер, його цінували у вчених колах.
Річард Левінс мав яскраві пацифістські погляди. І пішов із Академії наук через те, що вони консультували військових під час війни. В Америці він сповідував пацифізм, проте йому завжди був близький дух бунтарства та революції. За це ФБР придивлялося за ним.
Але не з усіма він розривав зв’язки. До кінця смерті він був головою Програми екології людини, входив до департаменту глобальної охорони здоров’я та народонаселення, та інше.
У 90-х Левінс, в компанії інших вчених, створив Гарвардську робочу групу за новими хворобами, що знову з’явилися. Головним результатом їхньої роботи був висновок, що нові інфекції та хвороби з’явилися не лише через зміну навколишнього середовища. При цьому вплив людини такий самий як і природний. Тобто в рівній частці винні і природа, і люди. Виділити когось одного вкрай складно.
Науковий вплив
Останні 20 років свого життя він займався вивченням можливості застосування азів екології у світі сільського господарства. Особливо щодо країн третього світу. Він вивчав, як екологія впливає на розвиток сільського господарства у тому чи іншому регіоні.
Левінс був директором OXFAM-America. Він вивчав індустріально-економічний розвиток країн Латинської Америки та Карибського басейну. Він намагався знайти шляхи вирішення економічної ефективності, екологічної та соціальної стійкості, вирішення прав знедолених та інше.
Річард Левінс працював аж до смерті. У 2011 році померла його дружина. І він переїхав до дочки у Кембридж, де й помер у 2016 році.
У своїх роботах Левінс зміг змінити головне поняття генетики. Раніше популяційна генетика вважала, що довкілля стале, але математична екология вважала інакше. Відповідно до його теорії постійним є генетична будова видів.
Левінсу вдалося змоделювати ситуацію, де еволюція видів відбувається в ході навколишнього середовища, що змінюється. З його моделі вийшов несподіваний висновок. Раніше вважалося, що відібрані (існуючі види) є найпристосованішими та найживучішими. Але, Левінс отримав зворотний результат. Саме відібрані види можуть дійти самознищення. При зміні довкілля види піддаються такій сильної еволюції, що неспроможні в майбутньому відтворювати потомство. Це він виклав у своїх учених працях. В роботі він активно застосовував різні математичні підходи з економіки.
Новий термін
У 1969 році Левінс вивів новий термін. Він його вигадав, щоб описати модель “популяції популяцій”. Суть моделі полягала в тому, що кожна популяція, займаючи окрему площу, створює придатну територію для проживання. У кожній із них виникає ще одна популяція. Популяція у популяції – субпопуляція. Коли місцева популяція гине, її заселяє субпопуляції із сусідньої популяції – метапопуляції. Поняття метапопуляції стало частиною географічної екології. Її активно почали застосовувати вчені при вивченні біорізноманіття, управління населенням, боротьбою зі шкідниками. Саме останнє активно вплинуло на розвиток сільського господарства.