Доріс Малкін Кертіс — американська палеонтологиня, стратиграфиня та геологиня. Вона стала першою жінкою-президенткою Геологічного товариства Америки, зробивши значний внесок в Інститут океанографії. Більш докладно про життя і кар’єру відомої вченої читайте на brooklyn-name.
Навчання і початок кар’єри
Доріс народилася в Брукліні, штат Нью-Йорк, у січні 1914 року. Її батько, Меєр Малкін, працював у стоматології, а мати, Мері Берковіц, була секретарем її батька й асистентом у клініці. Після закінчення навчання в середній школі Еразмус Холл дівчина відвідувала Бруклінський коледж, де здобула ступінь бакалавра з геології. Невдовзі після цього вона здобула ще і ступінь магістра й доктора філософії в Колумбійському університеті. Після навчання вона почала свою кар’єру, працюючи в нафтовій промисловості з невеликими незалежними компаніями в 1939 році. У 1942 році Доріс почала працювати в нафтовій компанії «Шелл». Спочатку вона працювала палеонтологинею, потім стратиграфинею і геологинею. Загалом Кертіс пропрацювала в «Shell» до 1979 року.
Пізніше розпочалась її кар’єра в академічних колах. Доріс почала викладати. Вона вступила до Університету Г’юстона як членкиня факультету наук про Землю. Після двох років викладання пішла, щоб стати асоційованою геологинею-дослідницею Інституту океанографії Скріппса, де зробила внесок у вивчення біофацій.
Викладацька діяльність
Потім знову викладацький досвід, Доріс почала викладати в університеті Оклахоми геологію осадових порід. Вона стала популярною професоркою і викладачкою, яку любили студенти. Хоча в цей час було дивно, щоб жінка обіймала керівну посаду в галузі геології. Але її пристрасть і талант сприяли високоякісній освіті, яку вона давала своїм студентам.
Кертіс була непохитною в багатьох питаннях соціальної справедливості, вона була членом Ліги жінок-виборців, що, зрештою, принесло їй посаду президента. Доріс також була членом і керівником Комітету з якості навколишнього середовища, вона говорила про те, як компанія може обмежити своє забруднення та вплив на навколишнє середовище. У 1975 році Доріс повернули на роботу в Г’юстон, де їй дали посаду штатної геологині місцевої International Ventures Group. Пропрацювавши разом із «Shell» ще дев’ятнадцять років, Доріс пішла на пенсію в 1979 році у віці 65 років — після багатьох років наполегливої праці та рішучості.
Медаль Доріс Кертіс
На початку березня 1991 року Доріс запросили до Університету Індіани виступити як запрошену доповідачку з геології. Саме тоді вона почала відчувати свої перші симптоми нездужання, що змусило її скоротити свій тур і повернутися до Г’юстона, де пізніше їй поставили діагноз гостра лейкемія. Четвертого квітня вона була госпіталізована, але продовжувала працювати до самої своєї смерті в травні 1991 року. Науковиці тоді було 77 років. Вона померла від пневмонії в Г’юстонському Інституті дослідження раку імені М. Д. Андерсона — там, де почалася її кар’єра.
Доріс Малкін Кертіс працювала на узбережжі Мексиканської затоки понад 50 років. Навіть під час боротьби з гострим лейкозом Доріс продовжувала виконувати обов’язки президента GSA, демонструючи ту ж силу та наполегливість, якими була завжди відома. Завдяки Доріс були створені нові концепції для інтерпретації геології басейнів у всьому світі та дослідження синхронних у часі дельт. Доріс була дуже шанованим геологом, вона проводила багато сесій на різні геологічні теми. За час роботи вона написала понад тридцять статей на численні теми в геологічній галузі. У 2007 році на її честь названо нагороду — Медаль Доріс Малкін Кертіс. Нею нагороджують тих, хто зробив певний внесок у галузь геології в Мексиканській затоці.