400 років тому перші європейські будівлі в Брукліні були дерев’яними. Так було протягом наступних 200 років, поки серія пожеж, що почалася в 1776 році, не стала знищувати місто. Після Великої пожежі 1835 року в Нью-Йорку, яка зачепила і Бруклінські домоволодіння, почали забороняти будівництво дерев’яних будинків.
Але цього виявилося недостатньо — через десять років Велика пожежа 1845 року спалила майже все, що залишилося від старого міста. Ця заборона діяла в певному радіусі, тому, навіть після заборони 1835 року деякі будинки в центрі міста були збудовані з дерева. До 1890 року місто Бруклін також запровадило цю заборону. Більш детально про історію застосування деревини в боро читайте на brooklyn-name.com.
Пожежна небезпека
У 1909 році холодним грудневим днем на жвавій вулиці Браунсвілла розпочалася небачена донині пожежа. Горіли каркасні будинки поряд зі школою. Пожежа була неконтрольована. Полум’я охопило дахи будинків, після чого загорілися горища, а потім вогонь перекинувся безпосередньо на каркас дому. Таким чином постраждало десять будинків.
Як зазначала місцева газета the Brooklyn Daily Eagle, дим від будівель, що палали, вітром перекинуло на приміщення школи. Нині цього навчального закладу вже немає, він розташовувався на розі Дюмон-авеню та Пауелл-стріт. Усі ці події змусили зібратись біля школи батьків, які не могли повірити, що ні будинків поряд, ні самої школи вже немає, адже там навчалися їхні діти. На той час кількість учнів складала 5000.
Загалом вогонь дуже швидко охопив ряд каркасних будинків, багато мешканців ледве встигли вискочити з осель, що палали. Того дня місто втратило щонайменше 10 двоквартирних будинків, у яких проживало близько 25 сімей, що миттєво зробило понад 150 мешканців бездомними.
Ця масштабна пожежа в Брукліні стала причиною звернень прихильників заборони будівництва дерев’яних каркасних будинків до міських чиновників, щоб ті розширили межі пожежної безпеки міста й на його віддалені райони. Річ у тім, що закон про будівництво, який набув чинності в 1890 році в багатьох районах Брукліну, забороняв будівництво дерев’яних будинків у районах, наближених до центру тодішнього Брукліну.
Відповідно норми закону з обмеженнями не діяли на схід від Іст-Нью-Йорк-авеню, де дерев’яне каркасне будівництво продовжувалося весь цей час безперервно. Кожен законодавець міста, або його району, який міг би наполягти на розширенні меж пожежної безпеки, не робив цього, бо чітко розумів, що ризикував власним політичним авторитетом.
Газета the Brooklyn Daily Eagle у 1897 році іронічно зазначала, що якщо хтось із посадовців подасть законопроєкт про внесення змін до будівельного законодавства, що стосуються пожежної безпеки, таким чином, що всі будівельні роботи на одному боці Бродвею стануть дорожчими, ніж на протилежному, цьому посадовцю було б доцільно піти у відставку разом із законопроєктом.
Заборона будівництва дерев’яних будинків
І так, до 1909 року саме в такому “шпагаті” опинилися місцеві олдермени, оскільки какофонія закликів до розширення меж пожежної безпеки районів ставала дедалі голоснішою. Причому пропозиції щодо розширення чинних меж пожежної безпеки охоплювали все на захід від Проспект-парку та кладовища Грінвуд, та на схід вздовж Краун-стріт та Іст-Нью-Йорк-авеню до Бродвею.
На додаток до мораторію на дерев’яне будівництво, зазначалося, що наявні каркасні будівлі не можуть бути підняті на висоту понад 36 футів 6 дюймів. Це гарантувало, що на випадок пожежі, вогнеборці зможуть безперешкодно дістатися до тих частин будівлі, що палали.
Зрозуміло, що будівельники були проти таких заходів протипожежної безпеки, адже це напряму торкалося їхніх прибутків від будівництва житла. З огляду на це в місцевій пресі почали з’являтися статті, без зазначення авторів, які намагалися вплинути на громадську думку із цього приводу. Автори таких статей, вважали, що розширення меж пожежної безпеки завдасть значної шкоди новим регіонам. Була така думка, що ці статті писали на замовлення самих будівельників.
Були, що правда, і ті, хто на сторінках преси виступав за впровадження таких законів, вважаючи, що хоча, введення може бути вельми дорогим, воно є предметом першочергового занепокоєння суспільства. Тому що нові норми, мали б, на думку цих авторів, врятувати незліченну кількість життів. Ті люди, які боролися з пожежами, розуміли небезпеку довгих рядів невогнетривких дерев’яних конструкцій, які за найменшої нагоди починали палати.
Однак заходи щодо протипожежної небезпеки з обмеженнями будівництва будинків із дерева не отримували достатньої політичної підтримки ще впродовж кількох років. Лише в 1914 році, коли відбулася чергова спроба поширити ці обмеження на всі п’ять районів Брукліну, вона перетворилася на найдоцільніший та політично виважений крок для олдерменів, які проголосувати за цей закон.
Зрештою, можливо, сумління цих законодавців було заспокоєне тим фактом, що мешканці Брукліну будуть у більшій безпеці у своїх домівках у майбутньому. І хоча, розширення протипожежних обмежень у Брукліні на всю територію боро не зупинило пожежі остаточно, вони переслідують будь-яке сучасне місто, припинення будівництва дерев’яних каркасних будинків, безумовно, зробило катастрофи — на кшталт тієї, що сталася в 1909 році, набагато рідшими.
Сучасна деревина
Деревину в Сполучених Штатах зазвичай використовують для виготовлення меблів, підлогових покриттів та паперу, але вона також широко застосовувалася і застосовується в будівництві будинків. Відтак Сполучені Штати Америки нині є одним із небагатьох місць у світі, де деревина є переважним матеріалом для будівництва будинків.
Ця ситуація викликає багато питань, оскільки деревина є тим матеріалом, який значно вразливіший до ураганів, торнадо та інших стихійних лих, а головне, пожеж. Досвід Брукліну позаминулого століття є яскравим тому підтвердженням. Але за ці роки багато що змінилося, адже прогрес не стояв на місці, а відтак деревина, як виявляється, була суттєво удосконалена, зробивши всі ті старі, що забороняли, методи будівництва новими та придатними для застосування.
Масивна деревина або клеєна деревина — це нова будівельна технологія, яка використовує кілька шарів, спресованих разом, щоб створити надтвердий і вогнестійкий матеріал, який є більш міцним і дешевим, ніж бетон. У Скандинавії та Вісконсині, використовуючи цей метод будують хмарочоси. Перший приклад у Нью-Йорку можна знайти на Юніон-стріт у Брукліні.
Повернення до дерев’яних початків
Попри вразливість деревини в певних ситуаціях, вона завжди була гнучким матеріалом, який може витримувати землетруси низької інтенсивності або легкі торнадо. У тих районах, які схильні до більш інтенсивних ураганів або торнадо, дерев’яні будинки зазвичай мають підвали, побудовані з цегли, які служать надійним укриттям. Якщо будинок зазнає будь-яких пошкоджень, його дешевше та швидше відремонтувати, якщо він дерев’яний, а не, скажімо, цегляний.
Ще однією дуже важливою причиною будівництва дерев’яних будинків є те, що податки на будинки, побудовані із цього матеріалу, нижчі, ніж ті, що сплачують власники будинків, зведених із цегли.
Джерела: