Будь-яке виробництво, так чи інакше, завдає шкоди екологічному стану області та місцю його розташування. Найбруднішою вважається металургійна промисловість. Але інші виробництва недалеко від неї пішли.
У Брукліні є район, який скорочено називають DUMBO. Там розташовувалася більша частина бруклінських виробництв. То був промисловий куточок боро. У 21 столітті він став притулком для хіпстерів та творчих людей. Але колись він димився від труб різних виробництв.
У минулому столітті в DUMBO знаходився найбільший у місті миловарний завод. Більше на сайті brooklyn-name.
Брідж-стріт
У 1915 році компанія Kirkman and Son Soap Company на Брідж-стріт, 37 звели просту цегляну будівлю. Без будь-яких химерних особливостей фасаду. Саме в ньому розмістилося мильне виробництво Кіркманів.
Сама компанія була заснована в 1837 році в Брукліні. Спочатку вони займалися продажем мила. Переважно господарського. Крім мила, у ті часи продавали мильну стружку. Її використовували для прання одягу та білизни. Від неї було більше піни.
Компанія Кіркман проіснувала до 1929 року. Їх перекупила інша велика компанія, яку добре знають у 21 столітті — Colgate-Palmolive.
Торгова марка Кіркмана проіснувала до середини 50-х. Після того мило з такою назвою не можна було купити ніде в Нью-Йорку. Причина продажу компанії залишилася нерозгаданою. Швидше за все нові власники запропонували дуже хорошу суму. І сім’я Кіркманів не захотіла далі поратися з важким виробництвом. Через це, одну з найбільших будівель на Брідж-стріт, 37 спіткала сумна доля. Спершу забуттям, а потім модернізація під сучасні лофти.
Як виробляють мило
За старих часів мило робили з більш натуральних і екологічно чистих продуктів, ніж у період його фабричного виробництва.
Сучасне мило складається з розчинних солей та жирних кислот. Іноді додають різні кислоти: пальмітинові, міристинові, лауринові та інші. З розвитком мильного виробництва та появою косметичного, і навіть лікувального мила, до його складу стали додавати: барвники, ароматизатори, борну кислоту, хну, березовий дьоготь, сірку та інші корисні для шкіри речовини.
Сам процес приготування досить простий: кип’ятіння лужних жирів. Під час їх кип’ятіння виділяється гліцерин та солі жирних кислот (що і є милом за своєю суттю). Нітратні мила тверді, а калійні м’які (їх ще називають рідким милом). На останньому етапі мило очищають від залишків солей, лугів і гліцерину.
При варінні мила в повітря викидаються небезпечні пари. Виробництво побутової хімії може зашкодити як екології, так і самим робочим. У 21 столітті на подібних виробництвах працівники мають засоби захисту. Але на старих заводах все було набагато гірше. У повітря викидалися небезпечні речовини. Солі та луги випарувалися і забруднювали все навколо.
Як будь-яке інше виробництво, мильні фабрики мали свої відходи. Неправильне злиття яких забруднювало територію та ґрунти. Парадоксально, як виробництво засобу для чищення може забруднювати щось.
Наприклад, у 2018 році в Нью-Йорку було виведено, що половина всього забруднення повітря припадає на миючі засоби, чистячі та засоби гігієни. Об’єм небезпечних летких компонентів фарб, дезодорантів, порошків можна порівняти з автомобільними забрудненнями. Навіть при користуванні звичайним дезодорантом у повітря потрапляють його частинки. А якщо врахувати, що дезодорантами користуються практично всі, стає зрозуміло, як вони забруднюють повітря. І це йдеться лише про використання одного виду засобу гігієни. А що говорити про його виробництво, або про більш токсичних «родичів» – шампуні, засоби для чищення, тощо.