Грінпоінт це сучасний і прогресивний район Брукліну, що швидко розвивається. Але це все зараз у 21 столітті. Колись доля всіх районів Брукліну була одна — промислова. У різних куточках боро збереглися нагадування про його технічне минуле. І іноді це минуле отруює життя. Більше на сайті brooklyn-name.
Королівство пластику
Колись у Грінпоінті була фабрика з виробництва пластику NuHart. У 1940-х це було величне підприємство. Одне з найбільш квітучих промислових зон у місті. NuHart виробляв та постачав пластикову продукцію у великій кількості замовникам не тільки в Нью-Йорку. Не дивлячись на велич фабрики її спіткала та сама доля, що й інші підприємства — закриття. У 21 столітті це просто покинута будівля в стилі модерн, що грізно нависає над боро.
Напевно про нього ніхто б і не згадував, якби не слід, який NuHart залишив після себе.
Виробництво такого типу вважається брудним виробництвом. Велика кількість забруднених відходів та викидів характерна для його життєдіяльності. Саме через це, у 2010 році бруклінці знову згадали про колись велику пластикову фабрику.
У 2010 році NuHart стали об’єктом Суперфонду з позначкою “D”. Це означає, що його віднесли до федеральної програми уряду США щодо очищення забруднених промисловими відходами об’єктів. “Нагородження”об’єкта таким титулом говорить про те, що колись там знаходилося шкідливе виробництво. Яке робило небезпечні викиди в атмосферу, і залишило по собі слід.
Під час виробництва пластику використовувалися фталати. Це хімічні токсини високої небезпеки. Вони несуть колосальну шкоду людському здоров’ю. Починаючи від безпліддя та закінчуючи вродженими генними мутаціями. Саме ці токсини залишилися після NuHart у Грінпоінті.
Новина про це викликала масу обурення серед бруклінців. Адже протягом багатьох років небезпечні канцерогени шкодили їхньому здоров’ю, а вони навіть не підозрювали.
Підступний план забудовників
Відразу після оголошення про зарахування NuHart до федеральної програми, стали ходити чутки, що забудовники хочуть знести будівлі. А на її місці побудувати житловий комплекс. Адже Грінпоінт ласий шматочок та мрія багатьох забудовників.
Грінпоінтці, які були стурбовані екологією, дуже обурилися такими планами. І вони навіть пішли до суду. Адже на кону не просто галасливе будівництво, а їхнє екологічне майбутнє.
Що додатково обурило бруклінців та жителів Грінпоінта, так це те, що навпроти NuHart планувалося побудувати школу. Хтось із можновладців пропустив повз очі факт такого небезпечного сусідства. North Brooklyn Neighbours активно виступали проти будівництва школи. Всі розуміли, що спочатку потрібно розібратися зі шкідливими відходами, і тільки потім говорить про будь-яке будівництво. Адже відходи під землею отруюють довколишню територію.
Дозволяти дітям сусідувати з таким небезпечним об’єктом це безрозсудно та протизаконно. Втім, як і будувати житловий комплекс на брудній «бомбі».
Шукати крайніх у такій ситуації вкрай складно. У США існує програма контролю викиду відходів та утилізації на подібних підприємствах. Але за закритими підприємствами облік відбувається вже гірше. А забудовникам невигідно повідомляти про виявлення таких фактів. Це загрожує їм додатковими витратами, або заморожуванням виробництва та поганою репутацією. Або ж взагалі судовими позовами.
Промислове минуле таких великих міст, як Нью-Йорк, призводить до того, що несподівано можуть виникати такі екологічно небезпечні точки. І що найнебезпечніше, що протягом багатьох років, навіть після закриття фабрики, люди зазнавали небезпечного впливу токсинів. А в період виробництва і поготів.
NuHart працював у ті часи, коли Бруклін ще не був отруєний вихлопними газами. І був одним із головних засмічувачів навколишнього середовища боро. Наслідки його роботи відчуваються багато років поспіль.