Більш прискіпливий погляд на історію міста Бруклін показує, що в окрузі Кінгз у ХІХ столітті було багато охочих створювати, розвивати й підтримувати промисловий сектор Америки тих часів. Підприємливі люди брались за все, що можна було виготовити й що, було, так чи інакше потрібно мешканцям міста та країни. Історію п’яти вже неіснуючих промислових підприємств Брукліну, які випускаючи необхідні товари, зробили собі ім’я як творці в зовсім іншу, давно минулу епоху існування боро читайте на brooklyn-name.com.
«Robert Graves Company»
Компанія «Robert Graves Company» — виробник шпалер.
Вироби цієї компанії прикрашали стіни Нью-Йорка з 1843 до 1929 року. Компанія «Robert Graves» була відома своїми унікальними шпалерами ручної роботи, виготовленими спеціальними обмеженими партіями або на замовлення. Свою історію компанія почала з Мангеттена, на початку 1860-х років. Потім стала розширятися і збудувала фабрику в Брукліні та продовжувала розвиватися вже звідти. Продукція цієї фабрики мала неймовірний попит, що дозволило компанії перетворитись на одного з найбільших виробників у Форт-Гріні. Особливу популярність у населення мали гармонійно поєднані портьєри та стильні настінні деколі, виготовлені місцевими ремісниками.
Засновником компанії був Роберт Грейвс, ірландський емігрант. Цікавий факт: він приїхав до Америки не з пустими руками й не з пустим гаманцем. Він прибув у Бруклін як знаний виробник шпалер. Можна говорити про певне везіння, адже у 1840-і роки шпалери, або як тоді говорили гобелени, були дуже популярними при оформленні помешкань. Сприяли цій популярності удосконалення блокового друку, пігментів і паперових технологій. А в 1870-х роках коли була винайдена машина для друку шпалер справи пішли ще веселіше. Ролики, насичені пігментом, більше не потрібно було скручувати вручну, що значно скоротило час, необхідний для виготовлення продукту. До того ж знадобилось більше приміщення під виробництво. У Брукліні була збудована нова семиповерхова фабрика з виставковою залою. Після смерті Грейвза його син Роберт Грейвз-молодший успадкував бізнес і керував ним, поки не покінчив життя самогубством у 1929 році.
«American Numbering Machine Company»
Заснована на Ессекс-стріт у Східному Нью-Йорку в 1908 році, «American Numbering Machine Company» швидко розвивалася, розширившись до двоповерхової будівлі в 1912 році. Підприємство займалося виготовленням нумерувальних машин. Нумерувальні машини — це портативні пристрої для штампування, які використовуються для позначення дати бібліотечних або ощадних книг. Піку бізнес досяг під час Другої світової війни, коли компанія виробляла військові інструменти на додаток до штампів, але потім скоротилася, а повна діяльність завершилася в 1971 році. До слова, причиною став той факт, що в Брукліні, як і в Америці неймовірно зросло використання персональних комп’ютерів і принтерів.
Компанію заснували Едвард А. Джарвіс, П. С. Ріггс і Джеймс А. Фергюсон із Мангеттену. Вони почали свою діяльність у 1908 році в будівлі в Східному Нью-Йорку, а в 1912 році побудували нову фабрику за кілька кварталів. У 1919 році ця будівля була розширена. До 1920-х років у компанії було 150 співробітників, які випускали від 400 до 500 машинок на тиждень. На додаток до невеликих ручних штампувальників, на підприємстві виготовляли складніші машини розміром зі стіл і машини для штампування часу для банків, юридичних контор, державних установ, бібліотек і універмагів.
Виробничий цикл включав лиття під тиском, свердлильний прес, машинне штампування, металеве покриття, складання та калібрування. Загалом це був досить трудомісткий процес. Після початку Другої світової війни, компанія розширила свій асортимент і почала виготовляти машини та інструменти для військового використання. Це дуже позитивно вплинуло на її економічні показники.
«Grand Union Tea Company»
Народилася в Пенсільванії, але виросла в Брукліні. Чайна компанія «Grand Union Tea Company» була заснована в Скрентоні, штат Пенсільванія, двома братами в 1872 році. Після переїзду до Брукліну в 1893 році вони купили приміщення і перетворили його в розгалужений комплекс завдовжки у квартал, яким він є і нині. Будівництво цього величезного складу почалося в 1896 році. За деякими даними в 1904 році, їхній склад був найбільшим в Америці. Брати виробляли каву, спеції, ароматичні екстракти, розпушувачі, мило та чай. У Френка Джонса виникла ідея продавати свою продукцію безпосередньо споживачам, не звертаючи уваги на бакалійників та інших посередників. Перед тим, як залишити Скрентон, брати заснували мережу магазинів, які продавали лише їхні власні товари. Вони продовжували відкривати філії на північному сході, оскільки їхні склади в Дамбо продовжували рости. Згодом це стало фабрикою. Чайна компанія «Grand Union Tea Company» користувалася успіхом до 1980-х років, після чого пережила численні продажі, перепродажі та банкрутство, остаточно припинивши свою діяльність у 2013 році.
«The Chandler Piano Company»
Започаткована Френком Х. Чандлером, який народився у Вермонті й дуже любив музику. Компанія «Chandler Piano Company» починалася в 1869 році як склад і центр, що ремонтував піаніно на Монтегю-стріт, 120. У 1890-х роках Чендлер переніс свій бізнес на Фултон-стріт, де компанія почала продавати інші інструменти та ноти. У той час майже кожен будинок середнього класу мав піаніно. Молодих дівчат у родинах середнього та вищого класу заохочували принаймні вчитися грати гімни, колядки та популярні мелодії. Хлопчики теж не відмовлялися від навчання. Музичне мистецтво було цінною і популярною суспільною навичкою.
Піаніно продавали та здавали в оренду по всьому Брукліну й багато з них виготовляли саме в «Chandler Piano Company». Виставкові зали були в різних районах, але найбільші були в центрі міста.
Після смерті Чандлера піаніно компанія проіснувала ще досить довго. Відомо, що вони давали рекламу в «The Brooklyn Eagle» до закриття газети. Рік закриття підприємства невідомий, але сьогодні його вже точно не існує.
«The William Ulmer Brewery»
У той час, коли Бушвік був «маленькою Німеччиною» Брукліну, німецький іммігрант Вільям Ульмер став партнером пивоварні «Vigelius & Ulmer Continental Lagerbier». З кінця 1840-х років район Бушвік у Брукліні став домом для більшості німецьких іммігрантів. Вони принесли в цю країну багато різних галузей промисловості, але найбільш відомі стали завдяки світлому пиву, яке незабаром стало улюбленим напоєм у Нью-Йорку, а згодом і в усій країні. До 1879 року Вільям Ульмер був одноосібним власником пивоварні, він перейменував бізнес на «The William Ulmer Brewery». До сухого закону в Брукліні було принаймні 24 пивоварні, багато з них у переважно німецькому Східному окрузі, який включав Бушвік, частину Вільямсбурга та Східний Бедфорд Стайвесант. Пивоварня «Ulmer» була однією з найуспішніших. Сам Ульмер керував пивоварнею, поки не вийшов на пенсію в 1900 році, а його дружина та доньки взяли керівництво на себе.
У 1920 році сім’я продала завод. Сьогодні відомий комплекс є однією із небагатьох оригінальних будівель Брукліну.