Екологи Північного Брукліну та Інститут Пратта створили мапу історичного забруднення навколишнього середовища в Грінпойнті, Вільямсбурзі та прилеглих районах. Місцева некомерційна організація «North Brooklyn Neighbors» разом із науковцями запустили мапу в рамках свого проєкту «Environmental Legacy and Improvements». Їхня мета полягає в тому, щоб допомогти мешканцям північного боро дізнатись, які токсичні матеріали поховані під ними, як вони туди потрапили й полегшити організацію та підтримку чистішого середовища. Більш детально про проєкт читайте на brooklyn-name.com.
Мапа історичного забруднення
З 2018 року організація співпрацює з Ініціативою просторового аналізу та візуалізації Інституту Пратта, щоб отримати часто складні та незрозумілі дані про навколишнє середовище від різних міських, штатних і федеральних агенцій і нанести їх на мапу з простими поясненнями до кожного забрудненого місця.
Прокручуючи сайт, текст, зображення та старі мапи можна дізнатись про історію північного Брукліну та мінливе використання його територій — від того часу, коли це була прабатьківська земля народу Кескачауге, підплемені Ленні Ленапе, до його промислового розквіту в ХІХ та XX століттях. Не були забуті й блискучі житлові вежі, які замінюють малоповерхові виробничі будівлі вздовж набережної на початку XXI століття. Значне сучасне токсичне забруднення території району спричинила важка промисловість. До прикладу, розлив нафти на Грінпойнт, де від 17 до 30 мільйонів галонів нафти витекло з місцевих нафтопереробних заводів у ґрунт, і текло в Ньютаун-Крік протягом десятиліть, поки офіційні особи не виявили це в 1978 році. На розі вулиць Дюпон і Франклін також є колишній завод із виробництва пластмас «NuHart», де через несправні резервуари для зберігання, у землю витекло близько 60 000 галонів небезпечних хімікатів.
Мангеттенська компанія «Lcor»
Іншим свіжим прикладом є вулиця Беррі, 34, де власник розкішного житлового комплексу подав заявку на участь у державній програмі очищення забудованих територій, щоб відновити токсичний ґрунт через роки після будівництва тут будинків. Забудовник хоче очистити сильно забруднений ґрунт і підземні води за допомогою субсидованої державою Програми очищення територій Brownfield — через десять років після будівництва розкішного комплексу та оренди квартир сотням орендарів на токсичній території.
Мангеттенська компанія «Lcor» у 2017 році звернулася до Департаменту охорони навколишнього середовища штату з проханням видалити токсичні хімічні речовини, відомі як хлоровані розчинники та нафта, з-під її семиповерхової будівлі, хоча будівля вже була зайнята орендарями з 2009 року. 11 серпня інженер із державного агентства представив план — запланований на державне затвердження у вересні — місцевим громадським активістам, які розкритикували власника за те, що він дозволив мешканцям так довго жити на забрудненій землі. Відповідно до програми Brownfield, розробник бере на себе витрати, але може компенсувати від 25 до 30 відсотків цих витрат коштом податкових пільг.
«Lcor», яка керує ще однією будівлею на Мангеттені та декількома розкішними об’єктами в дев’яти штатах уздовж східного узбережжя, добровільно подала заявку на участь у програмі очищення у 2017 році, після виявлення під землею токсинів, таких як синтетична сполука 1, 2-дихлоретан (також відомий як 1,2-DCA). Це хімічна речовина, яка використовується для виготовлення пластикових і вінілових виробів і може бути канцерогенною, згідно з висновками Центру контролю та профілактики захворювань.
Проте мешканці можуть спокійно жити собі далі, завдяки тому, що будинок отримує воду з громадського водопостачання, а не із забруднених ґрунтових вод і тому, що державні інспектори не змогли виявити жодних шкідливих хімічних речовин, які могли просочитися через фундамент будинку у вигляді парів, коли нещодавно брали проби повітря в підземному гаражі.
Програма Brownfield
Громадська рада регулярно отримує заявки на участь у програмі Brownfield, але ця заявка виявилася особливою, оскільки вона надійшла задовго після того, як житло вже було побудовано. У 99 % випадків усе відбувається навпаки, не постфактум, тим більше в такому обсязі. Це ж забруднення, ймовірно, пов’язане з минулим цієї території. З 1887 до 1951 року на цьому місці розташовувалася фармацевтична фабрика «New York Quinine and Chemical Works», яка в другій половині XX століття була перетворена на майстерню з ремонту автомобілів і вантажівок. Тодішні власники знесли будівлі у 2006 році, а наступного року компанія «Lcor» купила їх за понад 16 мільйонів доларів, як свідчать записи власності, перш ніж побудувати L-подібний житловий будинок у 2008–2009 роках.
До слова, ця токсична знахідка не перше забруднення знайдене на цій території. Під час розкопок у лютому 2008 року забудовник також повідомив DEC про розлив нафти зі старих нафтових резервуарів на ділянці, але інспектори, можливо, не помітили отруйних хімікатів. Річ у тім, що оскільки було повідомлено про розлив нафти, то служба згідно з програмою розливу шукала саме нафту, не проводячи повний набір аналізів.
Проєкт «Environmental Legacy and Improvements»
Це змусило власників встановити проміжні виправлення в наступні роки, такі як відновлювальна свердловина для видалення масла та хімікатів, а також пароізоляція та система тиску, яка направляє та випускає забруднені підземні повітряні кишені за межі будівлі. Нова рекультивація забудованих територій буде спрямована на розширення цих систем, водночас вона відстежуватиме будь-яке підвищення рівня якості токсичного повітря. Але все ж таки, інженерні консультанти розробника провели ширший аналіз і виявили хлоровані розчинники в підземних водах, забруднювачі, які не могли з’явитись унаслідок розливу нафти, а тому подали заявку на проєкт DEC для програми очищення. Усе сталося у 2017 році. У підсумку, згідно з офіційною інформацією, була прибрана наявність нафти в північно-східному та північно-західному кутах ділянки, водночас очистили хлоровані розчинники в центрі території.
Та багато програм очищення в цьому районі є результатом нової забудови нерухомості, або передують їй. У результаті ступінь забруднення залишається менш вивченою в таких областях, як, наприклад, нижче Мікер-авеню в Грінпойнті та Східному Вільямсбурзі, де у 2007 році DEC знайшов кілька шлейфів токсичних хімікатів, відомих як хлоровані розчинники, які, ймовірно, були поховані там через багаторічне сміттєзвалище, організоване місцевими промисловими хімчистками та металообробними компаніями.
У нижній частині сайту ELI місцеві мешканці також можуть повідомити про цікаві знахідки та закріпити їх на мапі, що робить базу даних для околиць більш масовою та доступною. Саме в доступності полягає ідея мапи, щоб люди хотіли й мали можливість працювати з даними, використовували їх і повідомляли про те, що їх хвилює. А також розвивали все те, що вже можуть тут побачити, спілкуючись із сусідами та дізнавались про нові виклики та проблеми й залишали тут інформацію. Організатори мапи намагаються інформувати людей про потенційну шкоду, але також надають їм інформацію та рекомендації про те, як вони можуть впоратися із цією бідою в рамках проєкту «Environmental Legacy and Improvements».