Скоріше за все, коли мова заходить про бджіл, всі уявляють собі цю комаху виключно як медоноса. Стереотипна уява малює чорно-жовто-смугасту бджолу, що живе у вулику, яким керує матка, або навіть королева. Підлеглі якої працюють не покладаючи ні лапок, ні крил для виробництва стільників. Ще про бджіл відомо, що вони схильні жалити тих хто їх хоче образити, або їм так здалося.
Відтак саме такі медоносні бджоли настільки захопили колективну уяву людей, що їх вважають типовими представниками сімейства. Але насправді бджоли можуть бути чорними, коричневими або, навіть, зеленими. Ба більше, їх розмір може коливатися від 1/8 дюйма до довжини більше дюйма. І найцікавіше — переважна більшість північноамериканських бджіл поодинокі істоти, які воліють жити в дуплах дерев або просто в ґрунті. Докладніше читайте на brooklyn-name.com.
Емігранти Бруклінського ботанічного саду
Саме так, медоносні бджоли, або правильніше Apis melliflora, відносно нещодавно з’явилися Північній Америці, а відповідно й у Брукліні. Їх завезли сюди з Європи для того, щоб вони підтримали місцеве сільське господарство. Ці бджоли є лише одним із майже 20 тис. ідентифікованих видів комах, що проживають в Північній Америці. При цьому рідними для континенту є лише 4000 видів.
Що стосується штату Нью-Йорк, а відповідно і боро Бруклін, то тут було виявлено близько 430 видів бджіл. У самому Нью-Йорку живе більш ніж 200 видів. Дослідження, до слова, що тривало чотири роки й дозволило виявити у громадських садах Брукліну близько 54 видів. Відтак, якщо гуляючи садом ви уважніше придивитесь до комах, які тут літають з квітки на квітку, то певно помітите ціле різнобарв’я метушливих бджіл.
Непоганим майданчиком для дослідження місцевих бджіл може стати Бруклінський ботанічний сад. Окрім того, незалежно, чи це комахи місцевого, чи немісцевого походження, бджіл, як виявляється, можна характеризувати за тим, як вони себе поводять у бджолиному соціумі, якому гніздуванню надають перевагу та, що до уподобань у виборі тих, чи інших квітів.
Більшість бджіл, які проживають у Бруклінському ботанічному саду збирають пилок з, майже, усього різномаїття місцевих рослин. Однак деякі представники виду є більш вибірковими. До прикладу, такий вид як Melissodes полюбляють переважно рослини родини соняшникових, їм до вподоби айстри та ромашки, ну і, безпосередньо, соняшники. Фактично, ця бджола вважається одним з основних запилювачів соняшнику.
Ще один такий цікавий момент, який дослідили спеціалісти. Виявляється у бджіл і квітів відбувається взаємна адаптація. Що це значить, до прикладу, бджоли щоденно збираються і прилітають до тих чи інших рослин, саме в той час доби, коли квіти випускають пилок. Інші бджоли мають такі особливості тіла, які відповідають формі квітки, що, зрозуміло, сприяє збору нектару. Щоправда, в дослідженні яке відбувалося, в тому числі й в Бруклінському ботанічному саду таких бджіл було виявлено лише чотири відсотки.
Бджоли-клептократки
Що ще вдалося виявити дослідникам в Бруклінському ботанічному саду, виявляється є бджоли які займаються крадіжками їжі в інших видів. У бджіл-клептократок відсутні пилковловлювачі, щоб збирати пилок. До того ж вони відкладають яйця в комірки, які вибудували собі інші бджоли. Після чого личинки-паразити, які вилупились не лише поїдають весь пилок, але й личинки господаря. Близько трьох відсотків усіх бджіл, яких спостерігали в тому числі й в Ботанічному саду Брукліну були паразитами.
Але не все так погано, є серед бджіл і ті, що ведуть моральний спосіб життя. Це так звані соціалізовані бджоли. Вони гніздяться колоніями та розподіляють між собою обов’язки. Одні з них відповідають за трудові, а інші за репродуктивні функції. Як приклад — всім відома колонія медоносних бджіл складається з матки, яка, якраз і займається репродукцією, відкладаючи яйця. Самці трутні, які теж у наявності, спаровуються з маткою. А всі інші то робочі бджоли, дочки матки, вони виконують всі інші завдання, які необхідно виконати для життя колонії.
Соціалізовані бджоли
Робочі бджоли займаються збором нектару і пилку, та перетворенням нектару на мед, який по суті є харчовими запасами, а пилку на пергу для годування личинок, які щойно народилися. Для того, щоб зберегти харчові запаси, ті самі робочі бджоли будують воскові комірки. Сюди ж матка відкладає яйця. Крім того, до обов’язків робочих бджіл входить захист вулика та майбутнє піклування про молодий розплід. Під соціалізацією розуміється наявність у вулику медоносних бджіл однієї матки, ста трутнів та від 20 тис. до 40 тис. робочих бджіл.
Така колонія медоносних бджіл є багаторічною, при тому, що королева впадає в зимову сплячку та живе близько трьох-чотирьох років. Робочі бджоли гинуть через три тижні, а трутні після спарювання або їх виганяють впродовж зими. Коли королева старішає або вулик стає перенаселеним, робочі бджоли починають ростити нову королеву. До слова, медоносні бджоли визнані найскладнішими по організації серед соціалізованих бджіл.
Є в Бруклінському саду і місцеві джмелі — Bombus. Вони теж являються соціалізованими, але живуть вони далеко не так, як бджоли. Колонії джмелів зазвичай не такі численні, тут налічується від 50 до 200 особин. До того ж вони воліють будувати своє житло на землі. Крім того, такі колонії існують лише рік. Але у джмелів теж є своя королева, яка парується восени, потім засинає на зиму.
На весні вона прокидається обирає місце для нового житла, відкладає яйця, з яких пізніше вилупиться нова колонія. Восени наступного року вилуплюються нові королеви та самці. Вони залишають гніздо, щоб паруватися та обрати захищене місце для зимової сплячки, в цей час стара королева, разом з робочими особинами та самцями гине.
Одним із найдивовижніших відкриттів, зроблених у дослідженні в тому числі й в Бруклінському ботанічному саду, стала поширеність екзотичних видів бджіл. Більше чверті окремих бджіл виявилися немісцевими для Північної Америки. Для порівняння, у дослідженнях бджіл в передмісті поблизу Нью-Йорка лише близько двох відсотків особин були такими.
Дослідники припустили, що у всьому винна інтенсивна забудова великих міст, яка призвела до вибіркового витіснення видів, що тут гніздяться. Проблемою може стати негативний вплив на місцеві популяції через конкурентну боротьбу за місця гніздування та квіткові ресурси.
Бджільництво в Брукліні
Що стосується бджільництва в Брукліні, то однією з організацій, яка займається його пропагандою є The Bee Conservancy. Це товариство співпрацює з громадськими організаціями, вони створюють місця для проживання бджіл та проводять освітні заходи з питань охорони природи в міських районах. Крім того, тут навчають щодо стратегії збереження природи. Мається на увазі поступ у створенні бджолиних заповідників, еволюція середовищ їхнього існування та розширення людських можливостей у цьому контексті, через наукові ініціативи.
До того ж організація працює над покращенням захищеності запилювачів через вдосконалення екологічної безпеки в Брукліні. У боро дозволено тримати вулики медоносних бджіл, хоча бджолярі повинні реєструвати їх та дотримуватися санітарних норм. The Bee Conservancy, наполегливо займаються розширенням доступу до освіти та охорони природи в галузі бджільництва в таких районах, як Бруклін.
Джерела: