У Брукліні багато місць для риболовлі. У свій час деякі з них були місцями розвитку промислового рибальства. Одне з таких місць – Шипсхед-Бей. Це було популярне місце серед рибалок. Вого навіть отримав назву на честь виду риби-каторжника, що у великій кількості мешкає в затоці. Чим це місце так подобалось рибалкам? Більше на сайті brooklyn-name.
Давня історія затоки
Шипсхед-Бей колись був частиною затоки Коні-Айленд та окремим селищем. Де основним заняттям було рибальство. Влітку біля кромки води збирався натовп чоловіків із саморобними вудками. Розширення майбутнього боро призвело до розвитку рибальства. Збільшення населення спровокувало зростання споживання харчових продуктів.
У 1880 році жокейський клуб Коні-Айленда створив у затоці іподром. Величезна кількість фанатів перегонів почала стікатися в цю місцину. А заразом надихатися духом Шипсхедом-Бай та його рибальськими штучками. Нові ресторани росли, як гриби по осені. І, звісно ж, їхньою коронною стравою була риба та різні молюски. Більшість із них розташовувалися на Эммонс-авеню.
Справи йшли так добре, що бухту почали поглиблювати задля безпечного проходу рибальських човнів. Це, своєю чергою, призвело до появи поромів на початку 1900-х років. У 1916 році міська влада поглибила канал, щоб відкрити широкий доступ до затоки. Тим самим давши Шипсхед-Бей можливість стати повноцінним рибальським куточком міста. І водночас фінансово розвивати його.
Новий етап
У міру зростання популярності Шипсхед-Бей, зростала кількість житлових будинків. Більшості власників потрібно було місце для зберігання човнів. Таким чином, у 1930-х роках з’явилися перші яхт-клуби Брукліну. Один із найстаріших яхт-клубів відкрився в 1932 році на Еммонс-авеню – Club Miramar. Рибальська доля затоки змінилася на спортивну. По затоці стали ходити розкішні яхти та проводитись спортивні регати.
Під час Другої світової війни у затоці Шипсхед-Бей розташовувалась військово-морська база. Нехай в промисловому масштабі все й не працювало, але рибальський промисел продовжував жити. Солдатам щось треба було їсти. А місцевим якось підробляти. Після війни яхт-клуб повернувся до роботи.
У 1960-х роках рибалка повернулася до затоки Шипсхед-Бей. Така собі леді Ді (Една Ді) повідомила про нові правила риболовлі. У такий спосіб вона спробувала повернути її на береги затоки. У 1962 році містер Моран упіймав тріски загальною вагою 44 фунти. Поруч із цим, у бухті з’явилися нові магазини з рибальськими снастями. Найпопулярнішим магазином був «Наживка та снасті Берні».
Кити – найдивовижніші морські жителі затоки Шипсхед-Бей. По затоці курсують екскурсії, де можна побачити цих гарних ссавців. Жителям Нью-Йорка не обов’язково їхати на північ, щоб їх побачити.
Інша доля
Наприкінці XX століття в Шипсхед-Бей ринула велика кількість мігрантів з країн пострадянського простору. Цьому сприяла безпосередня близькість до Брайтон-Біч. Як наслідок, це зіграло гарну службу району. Ця частина Брукліну не була так схильна до злочинності, як інші райони міста. Насамперед через переважне біле населення.
Згодом Шипсхед-Бей став місцем проживання пенсіонерів. Що спричинило занепад рекреаційного рибальства. Міській владі довелося докласти зусиль, щоб повернути до життя набережну.
Наплив туристів та відпочиваючих, став причиною розвитку готельно-ресторанного бізнесу. Деякі з них, як і за старих часів, продовжували спеціалізуватися на виготовлені риби та морських делікатесів. Тим більше, що все під рукою.
На Еммонс-авеню знаходиться знаменитий рибний ринок. Будь-хто охочий може там придбати рибу. Крім того, цей ринок не дає померти рибній галузі. Навіть у XXI столітті, при промисловому рибальстві, в затоці Шипсхед-Бей продовжують працювати невеликі приватні рибальські судна та торговці.