Історія систем опалення — це захоплива подорож у часі, інноваціях та технологічному прогресі. Від Стародавнього Риму до сучасності еволюція систем опалення була важливою складовою комфорту та, якщо не виживання, то комфортного існування людини. Найдавніші системи опалення можна простежити від Стародавнього Риму, де тепла підлога, відома, як гіпокауст, була винайдена у 2 столітті до нашої ери. Гіпокауст використовував серію труб і каналів, встановлених під підлогою будівель, для циркуляції гарячого повітря, що генерувалося печами.
Ця система, окрім приватних будинків, використовувалася в громадських лазнях. У середні віки камін став популярним способом опалення будинків. Каміни будували з каменю або цегли й використовували для обігріву окремої кімнати або приміщення. У XVIII столітті були винайдені системи центрального опалення, які дозволяли обігрівати будинки одним джерелом і розподіляти тепло по всій будівлі через серію каналів і труб. А чим та як опалювали в ХІХ столітті будинки в Брукліні, про це дізнавайтесь на brooklyn-name.com.
Без каміна ніяк
Нині більшість людей люблять каміни, навіть, якщо їх не мають. Це може бути пов’язано з тим, що можна спостерігати за живим, відкритим вогнищем, а це досить щемливо. Можливо, з тим, що в наш час, камін, апріорі, став джерелом романтики, ностальгії, яке викликає приємні романтичні спогади. Первинна якість вогню або новизна обраного джерела опалення, а не необхідність. Вогні романтичні, ностальгічні та викликають спогади. Загалом, якщо ваше приміщення якісно обігрівається системою централізованого опалення, то, звичайно, на цьому тлі, можна любити камін, особливо не задумуючись, як спати вночі, коли він загасне, де шукати дрова тощо.
Але так було не завжди. Коли в Брукліні будували перші будинки, ще в 1600-х роках, не було ні романтизму, ні ностальгії. Усе тому, що камін у ті часи був важливим і конче необхідним джерелом тепла, який використовувався для обігріву приміщення та приготування їжі. На той час, ці вогнища, зазвичай, були великими, щоб над ними можна було виконувати різноманітні кулінарні роботи, а також забезпечувати теплом основну кімнату будинку. Річ у тім, що федеральні та георгіївські будинки часто мали досить формальні стіни, обшиті панелями, але посередині головної кімнати незмінно стояв великий камін.
У той час на ньому ще не було камінної полиці, але вставки з панелей ідеально підходили для картин. Часто стіну вінчали фронтони, які обрамляли камін. Відтак на той час, коли настали 1830-ті роки й почало заселятись місто Бруклін, або вірніше його найдавніші райони, такі як Бруклін-Хайтс, камін спростився до рами з камінною полицею, фризовою панеллю під нею та невеликими пілястрами або стрункими колонами.
Мармур замість цегли
Інколи використовувалося оздоблення, це могло бути класичне формування, так званих, яєць і дротиків, або різьблені гілки, сонячні промені чи гірлянди. Камінні полиці, як правило, були сосновими дошками, їх фарбували. Також у ті часи були в моді імітації, тобто коли камін фарбували таким чином, щоб він нагадував дерево або мармур.
Але між тим у ті часи будинки в стилі грецького відродження чи італійському стилі, або деякі неогрецькі рядні будинки почали відмовлятися від деревини на користь мармуру. Білий мармур був найпопулярнішим, і чим багатшим був будинок, тим вишуканіше було різьблення і більший камін. У вітальнях деяких будинків часто стояли великі чорні мармурові мантії з помітними прожилками білого або золотого кольору, з відносно простими лініями та великими пілястрами, хоча білий колір також був дуже популярним.
Будинки епохи неоготичного відродження, як правило, мали білі мармурові мантії з простими лініями, щоб розмістити готичні трилисники, чотирилисники та інші орнаменти. Залізні вставки також прикрашалися готичними образами та формами. Крім того, у менших кімнатах каміни будували застосовуючи не лише білий, але й сірий мармур.
Але вже в середині ХІХ століття, починаючи з 1840-х років і на початок Громадянської війни в США, у цих чудових бруклінських будинках почало з’являтись центральне опалення. Згідно з книгою з історії рядних будинків «Цегла та коричневий камінь», саме в цей час камін почали сприймати більше, як вказівник центральної кімнати із чітким декоративним сенсом, а не, як джерело тепла.
У XX столітті каміни почали зникати в Брукліні. Площа підлоги і стін стала для покупців важливіше декоративних і невикористаних камінів. Забудовники, які спеціалізувалися на великих житлових будинках середнього і вищого класу 1920-х і 30-х років, часто встановлювали каміни не у квартирах безпосередньо, а у вестибюлях будинків, демонструючи тим самим клас, але не витрачаючи простір.
Початок парового опалення
Якщо камін і був у квартирі, то в їдальні або в кабінеті, і він точно не був у кожній великій кімнаті. Хоча у квартирах для багатих усе ще ставили каміни, але вони були більше працюючим елементом декору, популярність якого то зростала, то зменшувалась. На противагу кожному, хто любив камін, знаходився хтось, хто вважав його архаїчним і несучасним. До прикладу, модерністи та будівельники багатоквартирних будинків не проєктували камінів, це стосувалося всіх районів Брукліну.
На заміну камінам у Бруклін прийшло парове опалення. Нью-Йорк має найстарішу та найбільшу парову систему серед усіх американських міст. У середині ХІХ століття, в 1834 році Денніс Олмстед запатентував тип радіатора для печі, пізніше в 1855 році прусський бізнесмен Франц Сан Галлі винайшов перший радіатор опалення. Невдовзі чавунні радіатори стали модними у всьому світі, особливо у великих містах Європи та північно-східній частині Сполучених Штатів.
Ранні радіатори називалися «матрацними радіаторами». Вони були грубішими, пласкішими прототипами, що мали складніший дизайн, ніж ті, які з’явились у Брукліні кількома десятиліттями пізніше. Деякі міста віддавали й віддають перевагу радіаторам, які використовують гарячу воду, такі, до слова, можна побачити й у Нью-Йорку. Однак у своїй більшості, Нью-Йорк, як і Бруклін, коли мова заходить про опалення приміщень, більше покладаються на пару.
Сьогодні під вулицями Нью-Йорка пролягає близько 105 миль парових труб, які служать значно чистішим джерелом енергії, ніж нафта чи вугілля, для понад 1500 будівель. Деякі з найвідоміших будівель Нью-Йорка працюють на парі, зокрема Емпайр-Стейт-Білдінг, Крайслер-Білдінг, Центральний термінал, ООН, Рокфеллер-центр тощо.
Каміни повертаються?
Та хай там як, нині вони повертаються. Адже каміни, це не просто пристрій для обігріву, камін це історія, естетика і краса разом із престижем. Адже для когось можливість розпалити вогонь взимку варта будь-яких витрат, для інших декоративні камінні полиці та сам камін, як елемент декору та старовинна деталь важливі, як спогади та враження від старого будинку чи святкування Різдва.
А для когось можливість використовувати камін, будь-то дров’яний, газовий чи вугільний — це шанс зменшити високі рахунки за опалення та жити, економлячи на теплі. До слова, є і такі бруклінці, які люблять відкриту цеглу, взагалі прибирають камінну полицю, залишають звичайну топку, як мінімалістичний елемент.
Але факт залишається фактом, незалежно від виду чи причини, камін завжди буде популярним.
Джерела: