Інновації торкаються абсолютно всіх сфер бізнесу. І туризм не став винятком. Великі міста, які не можуть запропонувати пляжний відпочинок, намагаються знайти вихід. І винайдення індустріального туризму стало цим виходом. Тим більше для такого промислового району, як Бруклін. Що може зацікавити дослідників промислової сфери? Більше на сайті brooklyn-name.
Як з’явився новий вид туризму
Індустріальний туризм – це швидше вид дослідження, ніж відпочинку. Він включає вивчення промислових об’єктів характерних для даної місцевості.
З’явився такий незвичайний вид відпочинку в XX столітті у Франції. Він складався з вивчення виноробень регіону. Згодом індустріальний (або промисловий) туризм зазнав ряду змін. До нього стали відносити не тільки працюючі підприємства, а й ті, що вже закрилися. Звідси й з’явилися такі речі, як дигерство, інфільтрація та сталкерство.
Сталкерство стало відгалуженням від індустріального туризму. До нього відносять відвідування занедбаних будівель різного напряму. Як колишніх фабрик і заводів, так і приватних будинків. Сталкерство, на відміну від офіційного індустріального туризму, напівлегально. Сталкери незаконно проникають на територію занедбаних об’єктів. Чим і наражають себе на небезпеку.
Інфільтрація схожа зі сталкерством. Тільки відрізняється тим, що проникнення відбувається на працюючі підприємства, до яких немає доступу. Це більш небезпечно та серйозно. Адже потребує фундаментальної підготовки. Крім порушення законів, інфільтратори можуть постраждати від процесу роботи підприємства. Бо лізуть туди, куди заборонено заходити не підготовленим, у професійному плані, людям.
Дигерів же цікавлять підземні тунелі, каналізації тощо. Усі три вищезгадані види є безкоштовними. Комерційний індустріальний туризм це вже платне задоволення, але й безпечне. З туристами є екскурсоводи. І самі місця наперед перевіряють на безпечність.
Зерновий термінал Ред-Хук
Бруклін відомий не тільки промисловими кварталами, а й портами. Через бруклінські термінали відбувалася перевалка багатьох тонн різних вантажів. Одним із найбільших був зерновий термінал Ред-Хук. Свого часу він був справжнім монстром зернових перевезень.
Термінал справді величезний. Він висотою з 12 поверховий будинок. І довжиною 430 футів. На його території розташовувалося 54 цементні силоси. Кожен був у висоту 120 футів. Місце неймовірного розміру. Його збудували у 1922 році, через сім років після того, як останній зерновий термінал Брукліну переобладнали під склад. Незабаром після відкриття термінал назвали «Неймовірною помилкою». У ньому просто не було потреби. Протягом 22 років він не приносив жодного прибутку. У 1944 році його продали у приватні руки власників порту. До 1965 року його офіційно деактивували. Найбільший зерновий термінал Брукліну припинив своє існування. 1997 року його викупив Джон Квадроції-молодший — ексцентричний фанат району Гаванус, у якому й розташовувався термінал.
Зерновий термінал Ред-Хук продовжує привертати увагу індустріальних туристів та просто любителів занедбаних будівель. Проржавілі конструкції, велетенське обладнання — те, що потрібно для розвитку індустріального туризму.
Вікторіанська теплиця в Брукліні
Оранжерея MCGOVERN WEIR вважається однією з найстаріших будівель Нью-Йорка. І це чи не останнє нагадування про Вікторіанську епоху для ньюйоркців.
У 19 столітті садівництво та квіткова справа високо цінувалася. Це була одна з найприбутковіших галузей. Лише один продаж квітів театрам приносив чверть мільйона доларів на рік. А потім усе змінилося. Оранжерея MCGOVERN WEIR була через дорогу від найбільшого цвинтаря Брукліну, але це не допомогло. Продажі падали.
Теплиця MCGOVERN WEIR є старою будівлею з металево-скляним каркасом. Гарна будова, яка змогла пережити індустріальні зміни, але від забуття не врятувалася.
Сама будівля була збудована в 1880 році містером Гіллеспі. Це був сімейний бізнес із вирощування квітів та овочів.
Час оранжереї MCGOVERN WEIR минув. Будівля «загубилася» серед нових висоток. У 2012 році цвинтар Грін-Вуд викупив теплицю за 1.6 мільйона. До їхніх планів входило створити в ній музей пам’яті похованих на цвинтарі.
Будівництво відбувається повільно. І в любителів індустріального туризму ще залишився час, щоби побачити старовинну будівлю. І відчути дух флористики часів Вікторіанської доби.
Занедбана електростанція
На набережній у Брукліні знаходиться старий цегляний будинок. Це покинута електростанція. Бруклінці між собою називають її «Джек, що стрибає». Самі того не знаючи, будівельники розташували сталеві балки таким чином, що в них можна побачити людину у стрибку. Звідси й таке прізвисько.
Згідно з документами, знайденими у будівлі, своє промислове існування вона припинила в 1960-х роках. Вважають, що це стара електростанція. Але є теорія, що то була помпова станція.
Після того, як електростанцію закрили, у ній якийсь час була м’ясна крамниця. Про це свідчить знайдене у ній обладнання.
Після закриття лавки, будівля стала улюбленим місцем серед сталкерів та волоцюг. Стіни розмальовані графіті. Стара електростанція – найнебезпечніше місце для індустріального туризму в Брукліні. Прогнили перекриття, сходи, підлоги – небезпека на кожному розі. Але, і в той самий час, безпечне з екологічного боку. Той-таки, занедбаний завод NuHart небезпечний шкідливими відходами.