Hecla Iron Works був названий на честь гори Гекла, діючого вулкана в Ісландії. Підходяща назва для дизайнерської студії та ливарного виробництва. Саме цим збирались зайнятись засновники підприємства, два скандинави, уродженці Данії Нільс Поулсон та його норвезький партнер Чарльз Егер. Більш докладно про історію та роботу підприємства читайте на brooklyn-name.
Будівництво заводу
Обидва чоловіки приїхали до Сполучених Штатів у різний час у 1860-х роках і заснували свій бізнес у невеликому офісі у Вільямсбурзі в 1876 році. Це був час будівничого буму в Брукліні та Нью-Йорку. Обидва чоловіки мали досвід мулярів-підмайстрів, а Поулсон працював архітектурним креслярем у Вашингтоні та архітектором-інженером Архітектурного металургійного заводу Нью-Йорку. До кінця 1880-х років Hecla Iron Works перетворилася на великий комплекс, який зайняв більшу частину кварталу між 10-ю та 11-ю вулицями, Вайт і Беррі у Вільямсбурзі. Це була розгалужена мережа будівель, з одноповерховими ливарними цехами та багатоповерховими офісними, складськими, робочими та дизайнерськими приміщеннями.
Страшна пожежа
Більша частина цього комплексу згоріла дотла в 1889 році. Пізніше така ж доля спіткала офісну будівлю в 1891 році, що вціліла під час першої пожежі. Збитки партнерів склали понад півмільйона доларів.
Та вони не злякалися і знову взялись до справи. Спочатку Нільс Поулсон вирішив поекспериментувати з вогнетривкими будматеріалами. Для цього він побудував свій власний будинок у Форт-Гамільтоні, використовуючи інноваційну комбінацію негорючих матеріалів. Вони включали вогнетривку цеглу, тинькування та залізо. Саме цей не хитрий експеримент дав початок новому заводу, який був побудований на згарищі старого, починаючи з 1890-х років.
Уже в 1896 році почалося будівництво останньої будівлі комплексу. Він був спроєктований як штаб-квартира компанії з офісами, дизайнерськими та креслярськими студіями та виставковою залою, яка займала цілий поверх. Особливістю конструкції будівель було те, що усередині приміщення перекриття підтримувалися металевим каркасом, який був склепінчастим вгору й перекривався такою ж склепінчастою тинькованою стелею. Така форма дозволяла заливати бетонну підлогу.
Hecla була однією із чотирьох фірм у Сполучених Штатах, які отримали ліцензію на використання запатентованого процесу Bower-Barff. Вони не тільки використовували його в структурних формах, таких як стовпи, колони та орнаменти цієї будівлі, але змогли включити його у вироби фірми — архітектурні прикраси, включаючи огорожі, ворота, карнизи, декоративні залізні вироби, статуї, сходи, кабіни ліфтів та освітлення.
Щаслива пенсія
Багато з найбільш знакових і знайомих будівель Нью-Йорку мають орнамент Hecla, як і будівлі по всій країні. Огорожа навколо багатоквартирного будинку в Дакоті виготовлена Hecla, як і міст Macomb Dam Bridge на 155-й вулиці, залізний балкон та інші залізні вироби в збройовій палаті 14-го полку в Парк-Слоуп, ліфти та решітки в будівлі страхування життя в Нью-Йорку, залізні конструкції та ліфти в старому магазині Б. Альтмана на 34-й вулиці, на Нью-Йоркській фондовій біржі, готелі St. Regis, центральному залізничному вокзалові та J. P. Morgan Co тощо.
А ще у Hecla виготовили залізні вироби в 133 оригінальних кіосках для метро IRT. У 1913 році компанія об’єдналася з фірмою-конкурентом Winslow Brothers of Chicago. Нова фірма отримала назву Hecla-Winslow. Поулсон і Егер пішли на пенсію заможними людьми, обидва чоловіки залишили значні статки своїм сім’ям. Не забули підприємці й Скандинавські благодійні фонди.