На обох берегах Іст-Ривер відбувалися важливі події, пов’язані з розвитком суднобудування. У минулі часи пакетних суден багато з найміцніших і найкращих будувалися на корабельнях, що огинали цей потік, і хоча судно «кліпер» народилося в Балтиморі, Нью-Йорк незабаром став головним центром будівництва суден цього типу. А потім багато найшвидших і найкращих суден, у тому числі великий і неперевершений корабель-кліпер «Дредноут», були спущені на воду саме на Іст-Ривер. Про створення в Брукліні суднобудівного підприємства “The Continental Iron Works” читайте на brooklyn-name.com.
Суднобудування до Іст-Ривер
У той час, як щирий інтерес суднобудування до Іст-Ривер, у період найбільшої активності перед громадянською війною, був здебільшого зосереджений на набережній Мангеттена, було кілька корабелень, заснованих і на бруклінському боці річки. Особливо це стосувалося кварталу, відомого як Ґрінпойнт. Як до, так і після приєднання цього кварталу до Брукліну в 1855 році й навіть на початку сорокових років, тут було кілька корабелень. Вони займалися будівництвом дерев’яних кораблів і річкових пароплавів, які, у той період вважались найдосконалішим типом суден, що брали участь у річковому русі. У десятиліття перед громадянською війною корабельні Іст-Ривер були зайняті, попит на будівництво суден був неабиякий. Причому замовляли, як парові, так і вітрильні судна, для власників у кожному порту Сполучених Штатів. У ті часи було випущено багато суден, які славилися своєю красою та швидкістю, причому, як з боку Ґрінпойнту, так і з боку Мангеттена.
Серед суден, спущених на воду з боку Брукліну, найбільш помітним був «Монітор», найвідоміший корабель періоду громадянської війни, будівництво якого спричинило революцію у морській війні. Він був побудований на “Continental Works” на території, яка зараз належить і управляється “Continental Iron Works Company”.
Заснування корабельні
Декілька років на цьому місці проживав такий собі Семюель Снеден, який займався будівництвом дерев’яних кораблів. У 1859 році клієнт цієї корабельні з Нового Орлеана, для якого пан Снеден побудував кілька дерев’яних пароплавів, попросив його взятися за будівництво металевого судна. Містер Снеден не мав досвіду будівництва таких суден, які впевнено витісняли дерев’яних побратимів з торговельного флоту того часу. До того ж на його заводі не вистачало обладнання для обробки заліза, але він дуже прагнув утримати свого клієнта та вирішив побудувати таке судно. Семюель Снеден знав молодого інженера, на ім’я Томас Ф. Роуленд, який був умілим механіком, був знайомим з роботами з металом, а також мав певний досвід у кресленні та проєктуванні кораблів. Снеден переконав містера Роуленда взятися за цю роботу. Для цього було встановлене обладнання: кузня, пуансон і ножиці, за допомогою яких було виконано формування обшивки та рам. Перед завершенням роботи Роуленд став партнером Снедена. Вони створили компанію “Samuel Sneden & Company”. У підсумку залізний корабель був успішно спущений на воду і незабаром доставлений його власнику.
Випуск “Монітору”
Менш ніж через рік після створення компанії партнерство було розірвано. Томас Ф. Роуленд придбав собі завод і бізнес. Він був уродженцем Коннектикуту, народився в 1831 році в Нью-Гейвені, і після закінчення школи працював на залізниці Нью-Йорка та Нью-Гейвена, займався інженерною та механічною діяльністю та проєктуванням. Коли він став власником “Continental Works”, він побудував водопровід через Хай-Брідж у Нью-Йорку та виконував інші важливі замовлення з металу. В 1861 році Джон Ерікссон розробив свій «Монітор», плавучу батарею, яка була першим закінченим судном з поворотною вежею. Цей винахід викликав революцію в мистецтві військово-морської війни. Він продемонстрував цінність броньованих суден і відносну непотрібність старих дерев’яних військових кораблів. «Монітор» був побудований на заводі “Continental Works” у Ґрінпойнті трохи більше ніж за три місяці та був спущений на воду 30 січня 1862 року. Його участь у громадянській війні є історичною і його назва стала загальною для суден подібного типу, побудованих усіма великими морськими державами. Іншими “моніторами”, побудованими на цих корабельнях для ВМС США, були «Montauk», «Passaic», «Catskill», «Onondaga», «Cohoes», «Puritan», «Monadnock» і «Muscootah» — судно, яке містило деякі вдосконалення, запропоновані пану Ерікссону завдяки досвіду його попередників.
Після війни завод займався будівництвом поромів для “Union Ferry Company” та кількох інших суден, але загальний занепад суднобудування після війни змусив компанію зануритись в інші галузі виробництва чавуну, для яких завод був адаптований. Він почав спеціалізуватися на будівництві та монтажі муніципальних газових споруд, які виконував для міст і селищ у всій східній частині країни. Поступово характер бізнесу відійшов, як від морської, так і від газової галузей діяльності. У 1887 році підприємство було зареєстровано як “The Continental Iron Works”, президентом якого став Томас Ф. Роуленд, а віцепрезидент компанії був Уоррен Е. Хілл, який протягом кількох років співпрацював з містером Роулендом.
Друга світова війна
Компанія зайнялася лінією виробництва зварної листової сталі. До цієї лінії входили гофровані топки для суднових котлів, які були дуже важливою частиною бізнесу, який значно збільшився та прискорився бумом суднобудування, який буквально впав на країну внаслідок Другої світової війни. Компанія також провела велику роботу, пов’язану з водотрубними котлами та виробництвом варочних котлів для виготовлення деревної целюлози та подібних котлів для використання на державних вибухових заводах. Вони також мали відділ для виготовлення зварних масляних дистиляторів і різноманітних виробів подібного типу за спеціальними замовленнями.
Таким чином, компанія, попри те, що протягом багатьох років її робота була більшою мірою пов’язана з роботою на наземних установках, ніж на морському бізнесі, завжди була важливим чинником у чудовій роботі, виконаній у цій країні щодо підвищення інтересу до судноплавства.
Коли компанія була зареєстрована в 1887 році Томас Роуленд-молодший, старший син Томаса Роуленда, став секретарем і скарбником компанії. Він народився в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, у 1856 році, але завжди проживав у Брукліні. Юнак закінчив Шеффілдську наукову школу Єльського університету в 1877 році й відразу після закінчення навчання зв’язався зі своїм батьком у “Continental Iron Works”. Його батько залишив активну діяльність в компанії за кілька років до смерті й пан Уоррен Е. Хілл змінив його на посаді президента компанії. Він обіймав цю посаду до своєї смерті в 1908 році. Після Хілла президентом компанії став Томас Роуленд-молодший.
Його брат, Чарльз Роуленд, який народився в Брукліні в 1863 році, закінчив Колумбійський університет 1884 року, після закінчення навчання пішов у бізнес свого батька і з того часу працював там безперервно. Він став віцепрезидентом. Таким чином, компанією керував офіційний персонал, який представляв найвищий рівень технічної освіти, доповнений багаторічним практичним досвідом. Та в 1928 році бізнес був ліквідований.