Колись на території всіх великих міст шуміли ліси та буяли луки. Але великий прогрес та індустріалізація призвели до зникнення лісових насаджень. Деякі види флори зникли назавжди.
Бруклін лише один шматочок «великого яблука», але він також робить свій внесок у підтримку зелених насаджень міста. Бруклінський ботанічний сад став справжнім острівцем життя у кам’яному морі. Що ж цікавого приховують у собі гілки бруклінської оази? Більше на нашому сайті brooklyn-name.com.
Історичний нарис
В 1897 році влада міста зарезервувала площу в 39 акрів (15.8 гектар) під майбутній парк. Але саме заснування Ботанічного саду почалося лише в 1910 році. Проєктувальниками саду стали ті ж архітектори, що спроєктували Центральний парк та Проспект-парк – Фредерік Олмстед та Калверт Вокс. А першим директором став відомий американський ботанік Стюарт Гейджер. Він обіймав цю посаду 30 років. Крім роботи в саду Гейджер був президентом Ботанічного товариства Америки та Ботанічного клубу Торі. Ще до того, як він очолив Бруклінський ботанічний сад, встиг досягти чималих висот у ботаніці. Під його керівництвом сад розквіт у всіх сенсах цього слова. Ботанічний сад припинив бути просто місцем для прогулянок. Він став відігравати велику роль в освітній сфері американців. В 1914 році на території саду почали діяти дитячий садок та дитяча освітня програма. Ньюйоркські школярі практично щодня відвідували Ботанічний сад з екскурсіями. Через рік у парку з’явився знаменитий Японський садок – частинка іншої культури. А потім і сад каміння.
З кожним роком садок розвивався все швидше і швидше. Частка японської культури у садку привертала увагу як відвідувачів, так і різних меценатів. Так, в 1925 році зародилась колекція дерев бонсай. Першими стали 32 дерева в горщиках. Відразу після зародження колекції бонсай було відкрито Сад Шекспіра. Його саду подарував Генрі Фолджер – президент правління компанії Standart Oil, один із найбільших в Америці колекціонерів шекспірівської літератури та засновник Шекспірівської бібліотеки Фолджера. Своєю любов’ю до Шекспіра він поділився з бруклінцями.
Це був не останній подарунок Ботанічному саду від знаменитих людей. Осборн-сад, який відкрили в 1939 році, був пожертвуваний місис Елізабет Осборн.
Протягом становлення Ботанічного саду керівництво намагалося зробити його максимально зручним для всіх верств населення. Так Фрегренс-сад, заснований в 1955 році, став затишним куточком для людей з проблемами зору. Біля кожного експоната є таблички з описом на шрифті Брайля. Перший сад в Америці, який зміг підлаштуватися під потреби всіх. Його мультисенсорний підхід оцінили всі.
На території цього саду кожен відвідувач може не лише подивитися на красиві та рідкісні рослини, а й понюхати їх, доторкнутися. Так само розташування грядок з насадженнями зручне для людей на інвалідних візках, теж стосується і табличок з описом.
Оновлення та розвиток Бруклінського ботанічного саду відбувалося постійно. Не існувало того моменту, коли б керівництво сказало стоп. В 1992 році було оновлено сад каміння. В 1996 році Ботанічний сад заявив про себе у світовій павутинні створивши офіційний вебсайт.
Бруклінський ботанічний сад не перебував на балансі міста. Він утримується на волонтерських засадах, пожертвуваннях меценатів та бюджетних фондів Нью-Йорка.
Основні завдання саду
Безумовно, всі скажуть, що головна мета будь-якого ботанічного саду – це демонстрація всього спектру рослинного світу нашої планети. У Бруклінському ботанічному саду їх аж 11 тисяч видів. Але це далеко не єдине завдання бруклінської оази.
На сильні плечі саду покладено завдання проведення наукових досліджень у світі ботаніки, різноманітні соціальні програми, зокрема освітні.
Значущість та важливість Ботанічного саду високо оцінили не лише бруклінці, а й американські ботаніки. У 2002 році на його території почав діяти офіс DGCI (U.S. office of Botanic Garden Conservation International). А на наступний рік заснували Бруклінську Академію.
Для обслуговування прилеглої території та всіх насаджень були потрібні фахівці — ботаніки. В 1917 році на території саду відкрили спеціальні лабораторії. Згодом вони стали частиною Оранжереї Пальм.
Територія саду обладнана під усі потреби не лише вчених, а й відвідувачів. Там є кафетерій для комфортного відпочинку та перерви від споглядання природної краси. Також, лавка сувенірів, де можна придбати дрібничку на згадку та фінансово підтримати ботанічний сад.
Частка Японії
У Бруклінському ботанічному саду створили перший в Америці японський сад у муніципальному парку. До проєктування саду підійшли з великою відповідальністю та запросили Такео Шіота. Він відомий в Японії ландшафтний дизайнер. Більшість свого життя Шіота подорожував Японією вивчаючи природні ландшафти. Пішки він пройшов через усю країну. Але за втіленням своєї мрії — справжнім японським садом — він приїхав до Америки в 1907 році.
Головним символом Японського саду виступають Торії – традиційні червоні ворота. Японці вірять, що це брама в інший світ. Через них можна потрапити в потойбіччя. Бруклінські Торії спроєктували за прикладом реально існуючих воріт біля храму Іцукусіма на острові Міядзіма.
В 1980 році Ботанічний сад отримав розкішний подарунок — 500-річний традиційний кам’яний ліхтар. Його надіслали з Токіо. Зроблено це було на честь того, що в 1960 році Нью-Йорк та Токіо стали містами – побратимами. Ліхтар важить майже три тонни та висотою 10 футів (3 метри).
Ще одна визначна частина Японського саду – колекція бонсай. У парку був свій фахівець із цих карликових дерев — Френк Окамура. Він пропрацював наглядачем за бонсаєм у Бруклінському ботанічному саду понад 30 років.
Крім бонсай, Бруклінський сад славиться своєю алеєю сакур. Перші вишні посадили в 1921 році, приурочивши їх до закінчення Першої світової війни. Саджанці теж були надіслані у подарунок від Японії. Пізніше експозиція поповнилась 20-ма сортами сакур. Їхнє цвітіння відбувається в різний період, що дозволяє відвідувачам милуватися їх цвітом постійно. За кількістю сакур Бруклінський ботанічний сад є безперечним лідером за межами Японії.
Квіти, квіти, квіти
Шекспірівський сад – це приклад того, як до вшанування пам’яті можна підійти з фантазією. У цьому саду росте близько 80 різних рослин. Але це не просто квіти та трави, всіх їх згадував у своїх творах Вільям Шекспір. Засновники Шекспірівського саду біля кожної рослини встановили табличку з уривками творів, де згадується рослина.
Символ штата Нью-Йорка — троянда. І не дивно, що Бруклінський сад вирішив вшанувати рідний штат, зібравши найбагатшу колекцію троянд у північній Америці. На створення саду Волтер Кренфорд пожертвував 15 тисяч доларів. На його честь і назвали сад – Cranford Rose Garden. З часом колекція почала славитися п’ятьма тисячами кущів із 1500 сортів.
Але символом міста Нью-Йорк є нарцис. Мер Блумберг у 2007 році зробив вибір на користь саме цієї квітки. Таке рішення було ухвалено після 2001 року. На згадку про жертви 11 вересня квітковий магнат Hans van Waardenburg пожертвував місту мільйон цибулин нарциса. Десятки тисяч добровольців вийшли на вулиці міста садити квіти. До 2015 року їхня кількість досягла 6 мільйонів. Деякі з них оселилися у Бруклінському ботанічному саду.