Перший млин у Брукліні був побудований на Лонг-Айленді, у Флетбуші. Історія його будівництва досить цікава. Млин був зведений із дерева, а саме з дубів, які росли тут же. Фундамент і цокольна частина були з каменю. Загалом, це була висока, чотириповерхова будівля. Такий цікавий факт, у ті часи з неї було видно океан. Звичайно, що такий млин був оснащений величезними лопатями. Як відомо, їх довжина складала понад 26 футів, це близько 8 метрів. Сюди приїздили місцеві фермери, щоб змолоти своє зерно. Більш детально про історію першого млина в Брукліні читайте на brooklyn-name.com
Будівництво “Вандервірс Мілл”
Млин був збудований родиною Вандервір, від якої і отримав свою назву. Його будівництво завершилось у 1805 році. Саме тоді на перехресті Кларендон-роуд і Роджерс-авеню з’явилась ця споруда.
Вона була однією з найміцніших споруд того часу, якою могло похвалитися місто. Фундамент будівлі був завширшки більш, як три фути. До того ж він був глибоко заритий у землю. Надбудова, на якій розташовувалися бункери, була з дерева, вона була виконана в стилі старого Нікербокера. Дубові балки були важкі та масивні.
Крім місцевих фермерів тут мололи зерно й темношкірі мешканці Флетбуша, які в ті часи були поневолені тими самими фермерами. Так що млин відіграв неабияку роль у житті місцевих афроамериканців, не дозволивши їм померти від голоду. З муки вони пекли прості хлібці, змішуючи її із салом.
У часи рабства, коли білі люди лінчували афроамериканців ті, щоб врятуватись, тікали зі своїх домівок і ховались саме у Вандервірс Мілл. Дуже часто тікати доводилось лише в тому, що було на собі. Відомо про випадок, коли прогресивні мешканці Флетбуша, дізнавшись, що в млині переховуються темношкірі люди, зібрали їм провізію і понесли туди. Та місцевий сторож, думаючи, що мешканці міста прийшли, щоб розправитись із його підопічними, не відкрив воріт, забарикадувавши їх, і нікого не впустив у середину. Лише після довгих переговорів, добродії з міста таки вмовили його відчинити браму та взяти продукти.
Двадцять років без вітряків
Були в житті млина й неприємні моменти. Так його вітрила двічі в історії здувало штормом. Загалом він два десятиліття використовувався як склад, де зберігали сіно або кукурудзяні стебла. Слідкували за цим крамом білі сови, які тут жили завжди.
Ще одна неприємна подія сталася в історії Вандервірс Мілл 4 березня 1879 року. Саме в цей день млин загорівся, розпочалася масштабна пожежа. Її було виявлено о сьомій годині вечора. Очевидці помітили, як у нижній частині будівлі з вікон виривалося полум’я. Після чого швидко було подано сигнал тривоги. Навіть були спроби загасити полум’я власними силами, але вони були марними. Річ у тім, що в радіусі п’ятисот метрів не було жодної краплі води. У результаті млин залишили напризволяще. Повільно, але впевнено вогонь поширювався в старій міцній споруді й незабаром огорнув її повністю. Усі мешканці були схвильовані тим, що сталося. Через кілька годин після початку пожежі, навколо споруди зібрався цілий натовп селян. Вони утворили живе коло, оточивши палаючий млин. Багато хто простояв тут усю ніч.
Пожежна бригада дуже довго добиралася до місця, у підсумку приїхала надто пізно. До того ж приїхавши, пожежники виявили, що води немає, тому їхні зусилля були двічі марними.
Наслідки великої пожежі
Млин Вандервіра згорів вщерть. Пожежа була настільки сильною, що ті, хто її бачив, стверджували, що полум’я будо видно із самого Мангеттену. Не дивлячись на те, що ґонт, який вкривав будівлю, запалав та повідпадав майже одразу, дубова основа деякий час мужньо трималася. Вогонь бушував навколо неї всю ніч, та вона не піддавалася полум’ю до самого ранку. Але, навіть дубу була несила витримати пекельну температуру. У підсумку будівля, яка слугувала людям понад 70 років завалилася. Кажуть, що підпал був справою рук злодіїв чи жебраків.
Останніми роками свого існування, будівля не використовувалася як вітряк. Її здали в оренду чоловікові, на ім’я Краймер, який використовував млин для зберігання власного вівса. Пан Краймер кожного ранку, приходячи сюди, знаходив сліди того, що вночі тут хазяйнували злодії та волоцюги. Вони вкладалися спати в сіно, зариваючись у нього, як у перину, щоб зігрітися. Можливо, хтось із них, навіть, не бажаючи того, спричинив пожежу. Підозра в тому, що це були злодії, посилюється тим фактом, що протягом останнього місяця відбувались часті пограбування в місті та його околицях.
Але була ще одна версія підпалу. Згідно з нею його зробили злодії, які хотіли дошкулити або пану Греймеру, або пану Вандервіру. Хоча, хоч якихось доказів цієї версії так і не було знайдено. Поліція Флетбуша теж намагалася з’ясувати, хто таки спричинив пожежу, але зробити це, їм так і не вдалося.
Весь крам, який тут зберігав пан Креймар, а саме запаси сіна та корму, були знищені. Його збитки склали близько 150 доларів. У зв’язку з тим, що млин перетворився в руїну, збитки містера Вандервіра були оцінені, приблизно, у 900 доларів. Відомо, що він був застрахований на 500 доларів.
Уже в ті часи млин Вандервіра, який стояв на пагорбі ферми, на південному кінці села, вважався однією з визначних стародавніх пам’яток міста Флетбуш. Пізніше Джон Вандервір відкрив у місті парк, але це вже зовсім інша історія.