Історія розвитку Коні-Айленду як курорту нерозривно пов’язана з Вільямом А. Енгеманом. Саме він і його компанія розвивали цей район Брукліну, надавши йому статусу всесвітньо відомого місця відпочинку. Більш докладно про історію розвитку Коні-Айленду та його частини Брайтон Біч читайте на brooklyn-name.com
Перший готель на Брайтон Біч
Вільям А. Енгеман народився в 1840 році в Нью-Йорку. Бувши ще підлітком він залишив батьківську домівку в пошуках кращої долі й кращих можливостей. Під час самостійного життя юнак займався чим прийдеться, щоб заробити на хліб. Він працював теслею, не цурався виконувати різні випадкові роботи. Відомо, що майбутній бізнесмен певний час був возницею, керуючи упряжкою мулів. Але саме ця робота дозволила йому стати мільйонером. Після початку Громадянської війни Енгеман купив певну кількість мулів та коней у фермерів, із якими мав справи, а потім продав їх армії Союзу. Причому його заробіток був настільки разючий, що він повернувся до Нью-Йорка.
Тут Енгеман звернув свою увагу на землі в східному районі Коні-Айленду, сьогодні відомому як Брайтон Біч. Попри всі труднощі він придбав ці землі, а також деяку власність безпосередньо на березі океану. Саме Енгеман назвав цей район Брайтон Біч.
Перше, що зробив новоявлений бізнесмен у червні 1870 року, побудував двоповерхову будівлю на Брайтон Біч. Свій перший готель він назвав «The Ocean Hotel». Ця споруда була не лише готелем для відпочивальників. Вона також слугувала бізнес-офісом Енгемана. Початок було покладено. Наступним кроком бізнесмена стало будівництво пірса. У кінці червня 1872 року ці роботи розпочалися. Це був перший пірс на Коні-Айленді. Що цікаво, причал був завершений якраз до свята 4 липня. Збудували його дуже швидко. Дехто стверджує, що пірс був так собі за грандіозністю, тому його, навіть не рекламували в тогочасних газетах, на відміну від готелю.
Океанаріум на свіжому повітрі
Наступним кроком, який мав привабити клієнтів і втерти ніс Мангеттен Біч, з яким до слова, велось неофіційне змагання за відпочивальників, було відкриття океанаріума. Ну, як океанаріума? Енгеман пішов по дуже простому шляху. Він зробив поруч із пірсом, у кількох метрах від берега, огорожу з дерева, яка виконувала роль акваріума. Потім над цим акваріумом з’явився оглядовий майданчик і вуаля. Кожен охочий, зробивши невеличкий внесок проходив на цей майданчик та споглядав зверху на те, як під ним плескались у воді морські мешканці, або в цьому випадку — океанські. А щоби було весело та цікаво у вольєр було запущено до десятка морських левів та три великі морські черепахи. У пари морських левів невдовзі з’явились дитинчата, що лише підігрівало інтерес до імпровізованого океанаріума.
Для розвитку прибуткового бізнесу Енгеман планував збудувати ще один готель, купальню та іподром. Але для реалізації своїх задумів у нього не вистачало грошей, тому він скористався з пропозиції компанії «The Brighton Beach Railroad Company», у якій мріяли заробляти на перевезенні пасажирів на Брайтон Біч. Для цього планувалося провести сюди залізницю. Крім того, «The Brighton Beach Railroad Company» дуже хотіла мати тут свій готель. Енегман дозволяє провести лінію залізниці на своїх землях і виділяє місце для будівництва готелю. Натомість він отримує частину акцій компанії й певну суму для реалізації своїх планів. У підсумку він будує купальний павільйон, навіть ще більший, ніж планував, адже з появою залізничного сполучення на Брайтон Біч, тут очікувались натовпи відпочивальників.
«The Brighton Beach Railroad Company» же своєю чергою, як і обіцяла, побудувала чудовий готель поруч із «The Ocean Hotel». Його назвали — готель «Брайтон Біч». Він був розташований на західній стороні Коні-Айленд-авеню. Тут відпочивали мешканці Брукліну вищого та середнього класу з родинами. Такий цікавий факт: в 1880 році ціна за номер без харчування в готелі становила від 2 до 5 доларів за ніч. Працівники готелю заробляли в середньому 1 долар на день. До прикладу, вечеря з кількох страв із вином у ресторані вартувала близько 1,50 долара за особу.
«Ярмарок Брайтон Біч» або «Іподром Енгемана»
З нововведень слід назвати літню естраду. Недалеко від готелю, прямо перед входом була побудована трибуна у формі напівмушлі. Перед нею були місця для глядачів. Це була перша літня сцена в цих краях. Тут виступали різні артисти, наприклад, всесвітньо відомий корнетист Жюль Леві та інші музиканти. Дійшло до того, що саме в цій мушлі виступав симфонічний оркестр Нойендорфа, у якому грало п’ятдесят музикантів.
У 1879 році в Енгемана дійшли руки до ще однієї своєї мрії, до іподрому. Сам бізнесмен дав йому назву «Ярмарок Брайтон Біч», хоча більшість людей називали його «Іподром Енгемана». Оскільки все на Брайтон Біч крутилося навколо однойменного готелю, іподром не став виключенням. Його трасу побудували позаду нього. Її довжина склала одну милю. Під час перегонового сезону траса Енгемана працювала щодня, крім неділі. На кінець 1883 року бізнесмен мав досить переконливі активи.
Білл Енгеман помер від хвороби Брайта 11 січня 1884 року. На момент смерті він мав 45 років. Управління взяв на себе зведений брат Білла, Джордж, оскільки його син був ще неповнолітнім.